Експозиція називається «Дарунки музею». Це вже другий етап передачі творчого доробку знаного київського митця до колекції музею. Міловзорівські дари, представлені на цій виставці, яскраво демонструють палітру талантів відомого художника. Це роботи, створені з різних матеріалів — металу, кераміки, скла, фарфору, а також графіка.
ГЕРБОВИЙ ЗНАК
Серед подарованих творів — керамічні композиції «Благовіщення», «Складень», панно «Софія Київська», серія ваз «Архітектурна», келихи «Святкові», декоративні керамічні тарілки, куманці, горнятка червоні, графічна серія «Словник античної кераміки» та багато інших дивовижних, іронічних наповнених глибоким змістом робіт.
Твори Міловзорова — багатослойні. Просто пробігти поглядом і все зрозуміти — не можна. Потрібно з ними встановити контакт і тільки тоді починається момент співпереживання. В кожній його роботі є подолання опору і це, мабуть, його творче кредо», — розповідає мистецтвознавиця і дружина митця Світлана ЧОРНОБОРОДОВА. — Приміром, робота «Біомеханічний організм» — це гімн життю. Ми бачимо, як жива природа пробивається крізь метал, який несе цивілізація і потрібен у нашому житті. І ця круговерть повертає нас знову до природи, яку ми силуємо з усіх сторін, але вона перемагає. Це і гербовий знак Олександра Міловзорова, адже він сам такий. Хай би як його крутило та скручувало життя, він залишається сильною і життєствердною людиною.
ДІМА ІЗ МИРОНІВКИ
Слід додати, що глибокий зміст творів митця дивовижним чином поєднується з тонкою іронією. Взяти хоча б керамічну композицію «Пізні записи». Вона розповідає про те, що спочатку в древніх храмах були мозаїки, з часом їх зафарбовували, щось змінювали і, на жаль, у гірший бік, як стверджує сам художник. Потім храми взагалі почали руйнувати і на уламках наших святинь стали з’являтися надписи на зразок «Петя і Вася були тут».
І на «Пізніх записах» ми бачимо аналогічний напис: «Діма із Миронівки». Виявляється, Діма, увічнений у мистецькому творі Міловзорова — справжня дійова особа в мистецькому житті автора. «Художники добре пам’ятають, що Діма був інструктором ЦК компартії і здійснював кураторство над спілкою художників України, а з ним і ідеологічний тиск на митців, в тому зокрема й на керамістів», — згадує Олександр Петрович.
Ще одна цікавинка з «секретом — це серія графічних робіт, присвячена античній міфології. Її авторська назва — «Словник античної міфології», тобто це своєрідна абетка для художників-початківців.
— Коли я ще був студентом, ми вивчали, що в античній кераміці є дуже багато різних форм. Тому в кожній роботі цієї серії я намалював червоним кольором форму якоїсь посудини, починаючи з амфори. Всього їх близько тридцяти найменувань, — пояснює художник.
БЛАГОВІЩЕННЯ
Його улюблений античний герой — це Вакх, бог виноробства. І це не дивно, адже сам митець є великим життєлюбом і йому імпонують і святковий настрій і приємне товариство.
УЛЮБЛЕНИЙ МУЗЕЙ
Такі щедрі дарунки не часто отримує музей, зазначає генеральна директорка Національного музею українського народного декоративного мистецтва Людмила Строкова. Це явище пояснити просто: Олександр Петрович любить музей, з яким його пов’язує давня дружба, починаючи ще з тих років, коли художник писав етикетки для музейного закладу, що було теж мистецтвом.
СКЛАДЕНЬ
— Це був 1955 рік. Я навчався в Київському училищі прикладного мистецтва, яке містилося на території колишніх келій Києво-Печерської лаври. А поряд, у корпусі №19 йшов монтаж експозиції і готувався до відкриття Музей народного декоративного мистецтва. Дирекція запросила кількох учнів з нашого училища писати етикетки. Про комп’ютери тоді ще ніхто не чув. І етикетки ми писали тушшю, перами з натиском, друкованими літерами на тонкому, грунтованому бронзовою пудрою, картоні, — згадує нині відомий художник
ПРИНЦИПОВА ПОЗИЦІЯ
Тоді він і гадки не мав, що саме в цьому музейному закладі відбудуться три його персональні виставки і що близько сотні своїх найкращих творів він подарує музею, який зберігає справжні мистецькі скарби і, як магніт, притягує художників, що їх створюють.
Але спочатку майстрові, який три роки провів у Дрездені, перебуваючи на службі в армії та принагідно вивчаючи колекції музейних фондів міста, шість років у Ленінграді, навчаючись у досвідчених викладачів «Мухінки» (нині — Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені О.Л.Штігліца), довелось відстоювати свої мистецькі переконання.
КЛОН 1. КЛОН 2
— Для мене було принциповим чітко окреслити місце саме професійного декоративного мистецтва в країні, — акцентує Олександр Міловзоров.
Тому послідовно, крок за кроком, він втілював свою позицію в життя насамперед своїм талантом і творчістю, підкріплюючи їх неабиякими організаторськими вчинками.
Так, у 1986 році на з’їзді художників України він домігся розділення секцій на професійну секцію декоративно-прикладного мистецтва та секцію народних майстрів, з якої згодом сформувалась окрема Спілка.
ВЕЛИКИЙ ПРОРИВ
— Молоді люди сьогодні, на жаль, не знають про ті драматичні роки, коли Олександр Міловзоров тільки починав. Я хочу згадати про ту виставку, яку зробили майстри монументального та декоративного мистецтва в Київському політехнічному інституті. Це був кінець 1980-х, коли Спілка художників України всіма руками і ногами трималася за соцреалізм — розповідає Ольга ПЕТРОВА, художниця, доктор філософських наук. — Це була не просто виставка, це був обвал соцреалістичної системи. Сьогодні сміливим може бути кожен, дай Боже тільки ідей і таланту. А коли молоді художники виставляли свої роботи в політехнічному інституті — це був великий прорив до свободи творчості.
БІОМЕХАНІЧНИЙ ОРГАНІЗМ
Роботи Міловзорова — сміливі, парадоксальні, незвичні. Дивлячись на них, не можна сказати, що художник має поважний вік. Йому стільки років, скільки авангарду і поставангарду зокрема. Його твори залишаться молодими, адже в них є іронія, гра, яка примушує глядача грати з образами в свій спосіб. Це є ознака авангардного мислення.
«ДОБРЕ ХУЛІГАНСТВО»
— Головна риса особистості майстра і його творчості — це щирість», — наголошує кураторка виставки, науковиця музею Ірина БЕКЕТОВА. — Щирість не тільки в людських стосунках, що притягує до себе справжніх друзів. Ця якість проявляється і в його творах — молодих і сучасних, в яких є багато «доброго хуліганства». Вони зрозумілі не лише його поколінню, а й сьогоднішній молоді.
Ще одна риса характеру Олександра Міловзорова — відповідальність. Інтелектуал і перфекціоніст, він дуже прискіпливо підходить до виконання кожної роботи. Я пам’ятаю, коли була перша виставка його творів у нашому музеї, Олександр Петрович зробив макет галереї, на якому був зазначений кожен подіум і кожен представлений твір...
Сьогодні це видається дивним, але в часи, коли створювались роботи, представлені в експозиції, Олександр Міловзоров не презентував їх на виставках, адже вони не вписувались у потрібний «формат». А нині міловзорівські дари можуть подивитися всі охочі, адже вони і були створені митцем для всіх, хто любить і цікавиться справжнім мистецтвом.
