У кожного часу - свої розваги. Хоча, звісно, часто епохи дзеркально відображаються. Так, дев'яності нагадують перекинуті шістдесяті. З полів і вулиць молодь перекочувала до клубів, масове хіпове братання витіснив підкреслений індивідуалізм, уривчасті удари року розчинились у пульсуючих річках рейв-музики. Але той самий карнавал облич і нарядів, така сама схильність до містицизму й дослідів зі свідомістю. Енді Ворхолл і Тімоті Лірі, ці психоделічні метри покоління Вудстока, знову в фаворі. У новій субкультурі розвагу піднесено до культу.
Підстаркуваті революціонери спливають безсилою жовчю: "rave is your grave", мовляв, рейв - твоя могила, але епідемія переможно розростається. Акція з тавтологічною назвою "Перший міжнародний чемпіонат клубних танцівників авангардного танку" засвідчила, що модне захворювання затверджується в наших пенатах.
Підтримати чемпіонат прибуло солідне підкріплення з Росії. Напередодні танцювального марафону в кіноклубі "Київська Русь" пройшла добряча розминка: виступив московський ді-джей Тимур Мамедов. Мамедов - не просто модний витівник. Під свою музику він підводить серйозну (буддизм, Індія) філософію. Його стиль, називаний гоа-транс, зіткано з архісучасних ритмів і тріску брахманських барабанчиків, звуків чаклунських флейт та ситар. На його сетах (виступах) запалюють пахощі й розкривають душі. Мамедов - з тих небагатьох виробників рейву, чию продукцію призначено не лише для ніг, а й для вух. Завсідники "Київської русі" з захватом сприйняли мамедовську екзотику, віддавшись багатогодинному цілонічному шаманству. Акція в "Голлівуді" також тривала всю ніч. Змагання проходило у двох категоріях: індивідуальній і командній. За "Бурштинову Багіру" трьох ступенів змагалися чотири найвідоміші в Києві танцювальні трупи: "Саботаж", "А-6", "Black out" i "DFC". "Black out" були беззаперечними фаворитами вечора. Вже у першому своєму показовому виході вони вразили публіку танками зі справжнім живим удавом. Їхнє шоу - своєрідні, дещо похмурі міні-містерії у вигадливих костюмах. На грані провокації вони обіграють християнську символіку й жіночу оголеність. При цьому танцівники в них безперечно класні, номери некепсько зрежисовано, хоча, ніде правди діти, вони трішки вульгарні. Враження від доморощених сатанистів урівноважила "А-6" - життєрадісна трупа а-ля Бродвей. Уже після роздачі слонів, тобто "Багір", вони показали дуже симпатичний танок-казку в яскравому вбранні італійської комедії дель-арте.
Гості чемпіонату - окрема стаття. Зірками вечора стали танцівники московського клубу "Титанік" - неспростовний професіоналізм, четверо юнаків, для котрих на сцені, здається, немає нічого неможливого. До фіналу їх оточувала аура одностайного обожнювання. Не менше захоплення випало на долю санкт-петербурзького "G & J" - двох високих і карколомно пластичних мулатів. Дещо загадкову, навіть сюрреалістичну виставу показали москвичі під дивною назвою "Театр Квасу". Свій номер, за їхніми словами, вони підготували спеціально для Києва. Схоже, це правда. Тріо у вбранні, дуже схожому на протирадіаційні костюми, з аксесуарами, які світились у їхніх руках, підкреслено повільно линуло сценою, нібито зображуючи світ після катастрофи.
Втім, переважна частина цих задоволень була вже після церемонії нагородження. Журі радилося недовго. Перше місце й тисячу доларів винагороди отримали "Black out", їхнього танцівника Ріната Бакірова визнано найкращим в індивідуальній категорії, а танцівницю Аллу Сулько - найчарівнішою й найпривабливішою. Авжеж, наші танцівники ще поступаються натренованим колегам із Росії, де рейв давно вже обріс традиціями й інфраструктурою. Звісно, і сам чемпіонат вимагає демократичнішої організації: "Голлівуд", уражений комплексом "крутизни", мало цьому сприяє. Проте - аби почати, а там воно й піде. Було б бажання, і ще не раз повторяться несамовиті чари недільної ночі.
