Стартував український переклад першого «дорослого» роману Дж.К. Ролінґ від видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», яке видало також і серію книжок про Гаррі Поттера. Над перекладом працювали Віктор Морозов та Тарас Малкович. У Британії книжка вийшла наприкінці вересня минулого року. Джоан Ролінѓ наперед попереджала про те, що роман адресовано дорослим людям і ніяк не стосуватиметься магії.
Із перших сторінок читач поринає в життя невеличкого англійського містечка Пегфорда (з акуратними котеджами, річкою та руїнами старовинного замку)... яка краса, здається на перший погляд. Проте чим далі, тим більше персонажі, які спершу здалися кумедними й характерними, показують себе з неприємної сторони.
Зав’язка роману — раптова смерть молодого члена міської ради. Таким чином виникає ця несподівана вакансія (casual vacansy — спеціальний юридичний термін в Англії, що означає «місце, яке можна зайняти»). Поважні городяни співчувають горю вдови та дітей, проте... Чи вже не наступного дня знайшлося три кандидати на посаду померлого. І починається боротьба на рівні кулуарного протистояння, пліток, таємних зв’язків...
Британська антрополог Кейт Фокс у своїй книжці «Спостерігаючи за англійцями» назвала свою націю «нацією пліток». Цю тезу якнайкраще підтверджує у романі Джоан Ролінґ. Причому плітки поширюються не лише давнім способом із вуст в уста, а й за допомогою Інтернету, який попри «традиційність» містечка, опанували навіть пенсіонери.
Насамперед, читаючи цей роман, якраз і звертаєш увагу на такі сучасно-реалістичні атрибути. Адже з одного боку, пам’ятаючи хто автор, здається, що от-от відбудеться щось надзвичайне, чи хоча б натяк на зв’язок з магічним світом... А насправді, Джоан Роулінґ пише про наш час, пише не менш жваво чи вигадливо, ніж про Ґоґвортські будні. Проте стиль, манера письма авторки, попри різку зміну жанру, впізнається в кожному абзаці.
Провінційне суспільство, що ніби навіки замкнулося у своїх буднях, звичках, лініях поведінки...У кількох інтерв’ю авторка зазначала, що її захопила ідея написати роман про закриту громаду маленького міста, як у її улюблених англійських романах XIX століття. Адже такі суспільства досі існують... Водночас до Пегфорда належать не лише квартали з добропорядними маєтками, а й район Філдс, де живуть бідні й переважно маргінальні, а то й асоціальні елементи суспільства: і пияки, і наркомани, і злочинці... а їхні діти ходять до школи разом із молодшим поколінням респектабельної частини міста. Інтрига — хто ж посяде місце у раді — поступається конфлікту між цими двома прошарками пегфордського суспільства.
Письменниця порушила прірву тем. Саме прірва, адже деякі з них — насправді вічно конфліктні та глибокі. Чільне місце посідає проблема батьків та дітей. У дорослому романі Джоан Ролінѓ чи не третина персонажів — тінейджери, з кимось із них міг би потоваришувати Гаррі Поттер. Вони теж розмірковують над життям, сваряться з батьками, закохуються. В їхньому житті дуже багато цікавого відбувається у «Фейсбуці», і вони далеко не такі невинні, як герої поттеріани.
Дуже влучно показані й стосунки між подружжями: літня жінка понад усе поважає свого недолугого чоловіка, який зраджував їй чи не все життя, а у когось чоловік — деспот, але теж коханий, у когось — психічно хворий, а чиясь жінка, занудьгувавши у шлюбі, мріє про молодого поп-кумира дочки.
Чимало людей хвилює по суті неважливе — хто ж займе нову посаду, а у них під носом існують і вирують гострі соціальні проблеми, що призводять до трагічної розв’язки...
Джоан Ролінґ — талановитий оповідач. Чи не півкнижки роман здається іронічним, захоплюючим і схожим на життя. І тільки потім у читача виникає гнітюче відчуття «приреченості», ницості всього, що відбувається, подвійних смислів, нещирості та злоби. Майже не лишається позитивних персонажів, хіба що серед молоді — у неї ще є шанс...
Варто підкреслити, що це роман лише для дорослого читача. Деякі сцени можуть бути насправді занадто відвертими навіть для просунутих сучасних підлітків. У «Несподіваній вакансії» Джоан Ролінґ демонструє своє бачення темного боку Місяця (читайте — англійського суспільства) крізь цей роман. Світ не такий красивий, яким здається, так само, як і вигадане містечко Пегфорд. Але безперечно — цікавий!
