Здавалося, про Бандеру написано багато. І водночас мало. Ми так і не маємо наукової біографії цього діяча. Донедавна не мали і його белетризованої біографії. Тепер, здається, маємо. Це — роман Петра Кралюка «Сильні та одинокі», що вийшов у київському видавництві «Ярославів Вал». Спочатку його представили на Львівському книжковому форумі, а зовсім недавно — на книжковому ярмарку «Медвін».
Зазначений твір — це якраз синтез наукової біографії та художнього твору. Наскільки вдалим виявився такий підхід, судитимуть читачі. Дещо незвичним для художнього твору є численні посилання, які зустрічаються в тексті. Автор ніби боїться, щоб його не звинуватили в перекручуванні фактів. Є в тексті різноманітні додатки, де Петро Кралюк веде мову про феномен Степана Бандери, про вбивство Броніслава Пєрацького й про... Ярему Вишневецького.
Людина, яка вперше візьме книжку в руки, певно, поставить запитання, яке відношення має Степан Бандера до Яреми Вишневецького. Адже першого багато хто сприймає як Героя України, другого — як національного зрадника. Однак не варто забувати, що «Сильні та одинокі» — твір художній. Тому автор має право давати волю фантазії.
У романі увага зосереджується на трьох епізодах у житті провідника ОУН — на слідстві, коли його допитували у справі вбивства Броніслава Пєрацького, на ув’язненні в польській тюрмі Святий Хрест і на перебуванні в німецькому концтаборі Заксенхаузені. Ці епізоди можна вважати екзистенційними для Степана Бандери, тут він перебував між життям і смертю. Саме через ці екзистенційні епізоди автор намагався представити життєпис оунівського провідника. Водночас вказані епізоди подані у формі діалогів — реальних, уявних, внутрішніх. Перший — це реальний діалог між Степаном Бандерою та слідчим Валігурським, якого автор вважає нащадком давнього українського роду. Другий епізод — уявна розмова провідника ОУН та Яреми Вишневецького. Виявляється, вони «зустрілися» в стінах монастиря Святий Хрест, який у міжвоєнній Польщі використовувався як тюрма. Свого часу тут був похований Ярема Вишневецький, а Степан Бандера, про що вже говорилося, карався тут як в’язень. Нарешті, третій епізод — це внутрішній діалог між Степаном Бандерою та Андрієм Мельником. Ці два лідери ворогуючих відламів ОУН опинилися під час Другої світової війни в німецькому таборі Заксенхаузені. Через ці епізоди-діалоги автор намагається не лише представити біографію Степана Бандери, а й осмислити її в контексті як недавньої, так і давньої історії. У діалогах є не тільки зіткнення різних точок зору, а й чимало парадоксальності. Комусь це сподобається, комусь — ні. Але то вже справа смаку.
Дещо окремо від цих трьох епізодів стоїть четверта частина роману. Це — роздуми-спогади вбивці Степана Бандери Богдана Сташинського. Тут увага зосереджена на атентаті на провідника ОУН і на ті наслідки, які він мав.
Загалом образ Степана Бандери, який маємо в романі «Сильні та одинокі», дуже людяний. Перед нами постає герой з вадами, які прагне долати. Він сильний, але й одинокий. Не беруся судити, наскільки такий образ відповідає дійсності. Однак, як на мене, він більш привабливий, ніж діаметрально протилежні образи «гранітного» героя чи «підлого» зрадника.
