Львів'яни, з голів яких ще не вивітрився прихід перших совєтів, мають у пам'яті цікаві образки, такі собі візуальні розкошування від обсервації «носітєлєй духовності» зі сходу. Подивитись було на що. Передусім, представники славного «расєйського ахвіцерства» зі знанням справи взялись за оптову скупівлю різних екзотичних лахів: хромових чобіт, костюмів, френчів, калісонів для себе та тонкої білизни для своїх половин. Все це вивозилося вантажівками. Далі пішли безчинства в ресторанах, «делікатне», в стилі «гаспада афіцери, галубиє князья» поводження з львівськими панянками та їх чоловіками, багато хто з яких, після знайомства з «визволителями», так і не побачив світу Божого. Ну і культурна програма. Відвідини Опери в пеньюарах або ж варіння каші в нічних горщиках — красномовні деталі оної. Постріли в потилицю, лайно в під'їздах. У проміжках між вигуками Інтернаціоналу та унікальними за абсурдом промовами — «ліхо» закручений генітальний мат. Все це витворювало буре, безпросвітне тло, на якому синьою квіткою дедалі чіткіше вимальовувався жах і огида до заброд. Згодом прийшла війна. Одних цивілізаторів змінили інші. Потім знову повернулися Совіти. Цього разу надовго. Хтось пристосувався. Хтось пішов до лісу, інші стали колаборантами. Око поволі звикало до червоного кольору, абсурд для більшості переставав бути абсурдом, шизофренія лисого наступника «коріфєя всєх наук» проходила за мудрість. Словом, принюхались. І тільки одиниці ніяк не могли витравити відчуття огиди. Перші совіти, кажуть вони, були добрими — прийшли і пішли, другі — затримались надовго, та теж нібито пішли. Якими будуть треті совіти? Якими обіцянками годуватимуть отупілий від монотонного скиглення український народ? У пошуках відповіді аж надто напружуватись не варто. Про те, яку страву можна приготувати у проржавілих, сімдесятилітньої давності «ноцниках» божевільних ідей, добре пам'ятає наша з вами шкура.
Середа, 11 грудня
