— «Очевидець» — проект про мого дідуся Степана Рєпіна, який пройшов Другу світову війну, будучи у розвідці та виготовляючи карти. На основі його спогадів я написала свої «батальні картини війни», центральною фігурою яких є мій дід, — розказала Леся Хоменко. — Обираючи з мемуарів дідуся ключові фрагменти його життя, де він був надто близько до смерті, я створила свої монументальні полотна. Вони для мене мають героїчний зміст, але водночас викривають неоднозначність зображеного. Я показую інший тип героя. Використовую елементи мови соцреалізму, щоб показати своє ставлення до історії. Людська пам’ять з часом залишає на поверхні тільки основне, стираючи подробиці. Історія часто застосовує маніпулятивні механізми, опираючись на колоритні деталі. Забираючи із кадру все зайве, я роблю свої інструменти маніпулювання «прозорими». На моїх картинах присутня небезпека, але не сформовано образ ворога. «Маніпулюючи», я спираюся на реальні факти. На свідчення очевидця. Для мене цей проект — можливість продовження та переосмислення минулого. Ці роботи — дуже особистий, суб’єктивний погляд на історію. Я хочу загострити запитання: чи має моє покоління право на історію, до якої воно не причетне напряму? Чи не підлягають переосмисленню стереотипні уявлення, які ускладнюють інтеграцію у міжнародний контекст, пошук нової ідентичності?
Нагадаємо, Леся Хоменко заявила про себе в 2004 році як самостійний митець і як провідна учасниця гурту «Р.Е.П.». Перший її лейтмотив — це монументальність стосовно людини, другий — роботи з інтерактивними медіа, що з успіхом було продемонстровано на виставках «Р.Е.П.у» в ЦСМ, а її персональні виставки відбулися у «Мистецькому Арсеналі» («Моржі», 2007), московській «Ріджині» (2006) тощо. Її проекти разом із гуртом «Р.Е.П.» з успіхом демонструвалися в Європі. Серед них: «No More Reality СROWD AND PERFORMANCE», в галереї DEPO в Стамбулі, «Alphabetical Order», INDEX, Стокгольм, «The Art World» в галереї Feinkost в Берліні (Німеччина), «The Letter» в рамках бієнале «Арт-Новіч» в Англії та інші.
