Навряд чи Палац Бандінеллі прикрашав би сьогодні площу Ринок у Львові, якби не розпочаті реставраційні роботи, що спочатку буквально «підхопили», а потім і міцно поставили на ноги архітектурну перлину Львова, третина якої вже практично завалилася. Це й не дивно — перші нагадування про те, що споруда потребує реставрації, датовані ще 1674 роком… І тому обсяг робіт був колосальним, загальна вартість склала 9525 тисяч гривень. Сьогодні будинок тримає жорсткий просторовий каркас, що охоплює три поверхи та є вмурованим у поперечні стіни; аварійні дерев’яні перекриття замінені на залізобетонні по металевих балках; перекладні скріплення над підвалом та першим поверхом зробили палац нерухомим та міцним. Однак якщо внутрішньо споруда оновлена, то зовнішньо вона не змінилася і відтворена в її історичній цілісності та красі. Гвинтові сходи зроблені за збереженими в архівах записами, як і білокам’яні елементи будинку. І лише засклення даху по металевих конструкціях над внутрішнім двориком говорить про те, що реставрацію здійснювали наші сучасники. Як і мережі газопостачання, електрики та телефонізації. Без жодних сумнівів, сьогодні можна стверджувати, що діяльність архітекторів, реставраторів, будівельників стала ще одним зразком для подальших архітектурно-відновлювальних звершень, на які давно очікує старовинний Львів.
...У цьому будинку мешкав колись Роберт Бандінеллі — внук відомого флорентійського скульптора Бачо Бандінеллі, який вдосконалив першу у Львові пошту, засновану ще Доменіко Монтелуко (вона мiстилась колись у тій же споруді). Саме від свого власника будинок і отримав назву палац Бандінеллі. У грудні 1998 року він був внесений до Списку пам’яток Світової Спадщини ЮНЕСКО. Саме тому реставрацію палацу мешканці міста вважали «справою гонору», і мер Львова Любомир Буняк щотижня навідувався на площу Ринок, 2.
Однак ще якийсь час палац буде закритим для відвідувачів. Сьогодні тут активно працюють співробітники Львівського історичного музею, які роками мріяли обладнати тут експозицію з умовною назвою — «Золота палата». Адже більшість коштовностей музею ще перебуває у фондосховищі, вони є прихованими для широкого глядацького кола, а це 320 тисяч експонатів! Виставленими є лише сім- вісім відсотків. Загалом, низький рівень експонування є характерним для музеїв Львова, і палац Бандінеллі призваний якоюсь мірою це подолати. Звичайно, для облаштування експозиції необхідно встановити дорогу сучасну охоронну сигналізацію, інакше як покласти у вітрину, приміром, орден Золотого Руна, який складно знайти сьогодні навіть у відоміших європейських музеях? Чи Орден Андрія Первозванного I ступеня — саме таким нагородив Петро Перший колись Мазепу. А срібні та золоті монети, підсвічники, прикраси, які хоч і не виконані з дорогоцінних металів, та складають безсумнівну історичну цінність? Шкода, якщо пошуки відповідної кількості грошей затримають відвідувачів на неозначений час біля самого входу в музейний комплекс. Адже не лише «Золота палата» має намір знайти тут притулок, а й Музей пошти. До речі, «Укрпошта» зробила свій внесок у реставрацію палацу, виділивши 980 тисяч гривень у намірі розташувати потім тут свій музей. І Музей магістрату теж планує розмістити досить цікаву експозицію, і, звичайно, Музей скла, довгоочікуваний львів’янами. Майстри з усього світу подарували місту свої роботи, створені на шести попередніх симпозіумах скла. Отже, Палац Бандінеллі подарує мешканцям та гостям Львова можливість оглянути не лише історичні його цінності, а й мати уявлення про сучасне мистецтво світу.
