Китайська Народна Республіка стала однією з перших країн у світі, які визнали незалежність України 25 років тому. У січні 1992 року посли наших держав обмінялися вірчими грамотами — були офіційно встановлені дипломатичні відносини між Китаєм та Україною.
Цій історичній події, а також «Веселому Святу Весни» (Китайському Новому року, який настає 28 січня 2017-го) було присвячено симфонічний концерт, що відбувся в Національній філармонії за підтримки Посольства Китаю в Україні та сприяння Міністерства культури КНР. Справжні поціновувачі музики, які зуміли відірватися від святкових застіль і не злякалися січневих морозів, змогли почути всесвітньо відомого скрипаля з Китаю Чжу Дань, який разом із Національним симфонічним оркестром України виконав твори китайських, українських і російських композиторів. У першому відділенні концерту за диригентським пультом стояв гуру китайських музикантів, маестро Шао Ен, у другому — диригентські палички взяв його український колега Віталій Протасов.
Ця справді знакова подія в культурній співпраці України і Китайської Народної Республіки відкрила велику програму святкування 25-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між нашими країнами. Про те, якими бачаться майбутні зв’язки Китаю й України у сфері культури, мистецтва і туризму, поділилася з читачами газети «День» аташе з культури Посольства КНР в Україні, пані Чжан Яньбо.
— Пані Чжан, у вересні минулого року відбулася зустріч міністрів культури України і Китаю Євгена Нищука і Ло Шуган, на якій обговорювалися питання співпраці наших країн у галузі культури та мистецтва, туризму і спорту. Які конкретні кроки вже зроблено в цьому напрямі та які цікаві, пізнавальні заходи планується провести в Україні і в Китаї 2017 року?
— Україна — важлива країна Великого шовкового шляху. За чверть століття міжнародні відносини між нашими державами розвивалися в найрізноманітніших напрямах — у галузі економіки, освіти, науки, культури, туризму. Щороку Міністерство культури Китаю запрошує велику кількість художніх колективів, артистів і художників з України для навчання, обміну досвідом, виступів і гастролей. Зокрема, в рамках підтримки такої діяльності було створено Асоціацію театрів країн Шовкового шляху. До цієї Асоціації входить і п’ять кращих українських театрів — Національна опера ім. Тараса Шевченка, Національна філармонія України та інші. Відповідно, Китай також відправляє до України художні колективи, директорів відомих театрів для ознайомчих візитів — вивчення багатої культурної спадщини вашої країни.
— Симфонічний концерт, який нещодавно відбувся в Національній філармонії України за участю всесвітньовідомих китайських музикантів, було присвячено не лише 25-річчю встановлення дипломатичних відносин між Китаєм та Україною, а й «Веселому Святу Весни» — Китайському Новому року. Чому ви об’єднали дві такі різні, на мій погляд, події?
— «Веселе Свято Весни» — брендовий культурний захід. З 2010 року він проводиться в багатьох найбільших містах світу. Його мета — популяризація китайської культури і створення гармонійного світу. Це свято — символ концепції радості, спільної насолоди прекрасним, воно сприяє формуванню позитивних емоцій.
Минулого року в Україні — у Києві й у Львові — вже проходило «Веселе Свято Весни». Нинішнього ж цей захід наділений особливим смислом, оскільки приурочений до 25-річного ювілею встановлення дипломатичних відносин між нашими країнами.
— Поговорімо про китайський кінематограф. Адже за останнє десятиліття інтерес до нього зріс не лише на батьківщині, але й за кордоном. І в Україні зокрема. Величезний успіх і у глядачів, і у професіоналів мали картини Енга Лі «Тигр підкрадається, дракон ховається», «Горбата гора» і «Життя ПІ», Джона Ву — «Зламана стріла», «Місія здійсненна» та багато інших. Хто з кінорежисерів найпопулярніший сьогодні в Китаї? Які теми і сюжети хвилюють китайських глядачів?
— Справді, сучасний китайський кінематограф розвивається дуже потужно. Як і у всьому світі, великий інтерес до творчості режисера Лі Ань (у більш відомій транскрипції — Лі Енг. — Авт.), володаря безлічі престижних міжнародних кінопремій — «Золотого Ведмедя» Берлінале, «Золотого Лева» Венеціанського кінофестивалю, «Золотого Глобуса» й «Оскара». Вельми популярний у нашій країні також Чжан Імоу («Червоний гаолян», «Герой», «Будинок літаючих кинджалів»). Він, до речі, також був постановником церемоній відкриття і закриття літніх Олімпійських ігор у Пекіні 2008 року. Ви напевно чули про комедійного актора, сценариста і продюсера Чжоу Сінчі (більш відомого як Чоу Стівен. — Авт.). «Розборки в стилі кунг-фу», «Сьомий», «Русалка» — фільми, де він брав участь у тій чи іншій якості. Напевно, бачили картини режисера, сценариста, актора Чень Кайге — «Прощавай, моя наложнице», «Убий мене ніжно», «У кожного своє кіно».
Теми і сюжети, які цікавлять сьогодні китайських глядачів, — це певні історичні періоди існування нашої держави, філософські картини, що досліджують суть світобудови, присвячені пошуку життєвих шляхів, історії «маленької людини», до яких можна віднести кожного з нас. І, звичайно ж, кохання — вічна тема мистецтва, яка не залишає байдужими й китайських глядачів.
— А китайські глядачі знайомі з українською кінокласикою і сучасним кіно, з нашими акторами?
— У Китаї знають творчість Юрія і Михайла Іллєнків, знайомі з фільмами Олеся Саніна, Марини Вроди. Цікавість до українського кіно в Китаї (як і до китайського в Україні) велика, тому ми плануємо проводити в майбутньому Дні національного кіно в наших країнах.
— Як відомо, одним із чотирьох великих китайських винаходів, що змінили долю людства, є книгодрукування (три інші — папір, компас, порох). Сьогодні, коли електронні книги набувають великої популярності у всьому світі, чи багато їхніх «паперових двійників» видається у вашій країні? Які книжки, яких авторів і жанрів стали хітами минулого року? Чи перекладаються вони українською мовою?
— У сфері книгодрукування немає абсолютних хітів, оскільки смаки і переваги у людей найрізноманітніші. Але найпопулярніші сьогодні твори Гао Мінг (Gao Ming) «Божевільний ліворуч, геній праворуч», це дуже сильна емоційна і гуманна проза про те, як душевнохворі люди сприймають навколишній світ, «Історія династії Мін». А найбільш читаним автором визнано Лі Цисі. На жаль, перекладів цих книжок українською мовою поки що немає.
— Китай — одна з найдавніших, загадкових і екзотичних цивілізацій планети Земля, і інтерес туристів до вашої країни зростає з кожним роком. Що ви запропонували б подивитись українцям, які вперше приїдуть до Китаю?
— Китай — велика країна з багатою історією. Тут багато місць, які варто відвідати. Якщо когось, наприклад, захоплюють питання культури й історичної спадщини — рекомендую поїхати до Пекіна, Сіаня, Лої, Нанкіна. Ці міста — столиці древніх імператорських династій. Там незвичайно красива природа — є і гори, і мальовничі озера. Якщо ж сфера інтересів людини — релігія, слід з’їздити у Синьхай, Хенань. Там ви побачите древні храми і пам’ятники релігійної архітектури, що добре збереглися. Любителям бурхливого сучасного життя, національної кухні та розваг раджу не пропустити Шанхай, Гуанчжоу, Далянь, Хайнань, Сямінь. Море і різні атракціони в цих регіонах не залишать вас байдужими.
— 28 січня 2017 року настає Китайський Новий рік — рік Вогняного Півня. Чи сильні в сучасному Китаї традиції, яких із давніх часів дотримувалися в Піднебесній? Чи вони вже просто декоративний елемент галасливого і веселого Нового року?
— Я вже говорила, що найурочистіше свято для нашої країни — Свято Весни, так ми називаємо Китайський Новий рік. У сучасному Китаї традиції його святкування добре збереглися, ми їх поважаємо і дотримуємося. Це родинне свято, день найкращих побажань, коли прикрашаються оселі, на двері і вікна наклеюються парні написи з побажаннями на Новий рік щастя, успіху, здоров’я, кохання, у квартирах панує ідеальний порядок, усі родичі збираються за новорічним столом, а дітям дарують червоні конверти з грошима. А ще цього дня ми вшановуємо пам’ять близьких, яких уже немає з нами.
Прийнято, щоб на новорічному столі були пельмені («цзяоцзи») і «няньгао» (скибочки з клейкого рису). Слово «цзяоцзи» співзвучне словам «проводи старого і зустріч нового», а «няньгао» означає поліпшення життя з кожним роком. Пельмені ж нагадують своєю формою злитки золота і срібла, тобто символізують побажання багатства.
Нині дедалі більше людей зустрічають Свято Весни в ресторанах, і у численних національних меншин є свої традиційні страви. Але все-таки в обов’язковому порядку на святковому столі має бути риба, пельмені, мінка. Цими днями не можна говорити лайливих слів, а лише добрі і позитивні, бо вони супроводжуватимуть людину цілий рік. А ще в новорічну ніч у жодному разі не можна плакати.
