У галереї ім. Є. Замостян відкрилася виставка Івана-Валентина Задорожного.
Цей проект задуманий, як данина пам’яті одному з найталановитіших українських художників-шестидесятників та присвячений 20-й річниці від дня його смерті. Основу експозиції складають не тільки роботи художника з фондів музею його імені, створеного на базі Києво-Могилянської академії, але й твори з колекцій музеїв інших міст України. Вперше на огляд глядачів виставлено численні ескізи та незавершені картини майстра, люб’язно надані його сім’єю.
В українському образотворчому мистецтві Іван-Валентин Задорожний — фігура знакова. Йому випала непроста доля — юність потьмарена війною: з П’ятигорськом та Мамаєвим курганом, розвідштабом, а потім концтабором у Тотьмі, в якому дивом вижив. Повернувшись до Києва, Задорожний успішно закінчив Київський художній інститут. Перші роки його творчості пройшли в період «соціалістичного реалізму» (коли все, що не вписувалося в рамки політичної «агітки» вважалося другорядним, неістотним або, що ще гірше — формальним).
Починається творче протистояння Валентина Задорожного. Він спалює всі свої раніше написані роботи і починає новий пошук. Його особистий шлях до вершини був тернистим. Багато випробувань випало на долю тих, хто в 60-і роки намагався відродити національну художню форму; довелося пережити гоніння за роботи і за переконання. Однак Задорожний зумів зберегти свою гідність художника та навіть відстояти свої творчі позиції.
Його сміливо можна віднести до художників етнічного напряму. Зі своїм глядачем він говорить алегоріями. Насамперед, майстра турбує пошук і розуміння давніх джерел буття українського народу. Його твори дихають історією, наповнені дохристиянськими символами, в поєднанні з фантазією автора, вони набувають актуального значення. Так може творити лише людина, закохана в народне мистецтво, але, водночас, добре знайома з секретами сучасного живопису. Задорожний відмінно володіє кольором, помічає красу навколо себе і дуже вміло передає її за допомогою гри фарб.
Дуже цікавими в експозиції є роботи майстра з традиційними іконописними сюжетами. При формальності абрису, лаконічності та умовності зображення, вони не виглядають естетично бідними, а швидше навпаки, пробуджують у глядача асоціативність мислення, хвилюють та посилюють враження... Загадкова смерть художника 21 жовтня 1988 року не дозволила здійснитися багатьом його творчим задумам. Але залишилися сотні ескізів до нових робіт, що нагадують про те, як активно й наполегливо готувався Задорожний до своєї персональної виставки, якої за життя так і не дочекався...
