У назві акції, певно закладено спробу вже вкотре подолати мовно-культурну сегрегацію між, сказав би Микола Рябчук, "русофонами" південного регіону та "українофонами" столиці й заходу України. Водночас назва сегрегацію підкреслює, хоча організатори, напевно, й не ставили перед собою такої мети. У кожному разі, представники українського "гетто" на Одещині дістали змогу ковтнути чистої мови з вуст учасників поетично-музичного десанту, сформованого в Києві, Львові, Чернівцях, Херсоні та Одесі. Послухати й справді було кого: письменники Василь Герасим'юк і Оксана Забужко, Ігор Римарук та Анатолій Кичинський, Мирослав Лазарук і Тарас Федюк (головний організатор і натхненник акції в Одесі), професор Києво-Могилянської академії Володимир Моренець (ідеологічний лідер Асоціації українських письменників) і Павло Гірник, Юрій Островершенко, Віктор Неборак і В'ячеслав Медвідь гідно репрезентують сучасне красне письменство.
Перший день (себто вечір) фестивалю приніс несподіванку чи не приголомшливу: на українську поезію вдалося зібрати понад чотири сотні слухачів у актовому залі гуманітарного корпусу Одеського університету. Нагадаю, що на торішній вечір Володимира Цибулька в київському Будинку кіно прийшла заледве сотня слухачів. Продовжуючи паралель, відзначу: в Одесі львівський "Плач Єремії", гурт яскравий і сильний, відлякав своєю музикою любителів поезії, а на "Цибулиному" вечорі в Києві як раз цей гурт і став головною приманкою. А втім, за слушним зауваженням Віктора Неборака, той, хто любить поезію, навряд чи захоче слухати "попсу".
Проте вже наступного дня, в палаці культури припортового заводу Одеси в місті Южний саме до виступу "Плачу Єремії" "підтяглася" більшість публіки: місто молоде, відтак юні рокери становлять значну частину населення. Місцевий пролетаріат отримав задоволення від поезії, надто ж від вокального експромту прозаїка В'ячеслава Медведя, котрий а capellа проспівав вірш Ігоря Римарука "Діва Обида", за що був удостоєний почесного титулу "квітоносця", бо всі учасники вечора в одностайному порусі віддали мелодекламатору свої букети.
День третій ознаменувався братанням двох муз - поезії та малярства в Одеському літературному музеї, де відкрилася виставка місцевого творчого об'єднання "Човен". Одеські журналісти полювали на київських поетів, прозаїків та професорів, що свідчить про умовність сегрегації між регіонами "неньки": знають-таки в Одесі українських письменників, хай навіть люди зацікавлені. Відтепер знатимуть трохи краще й більше. Принаймні автор цих рядків у перерві між виступами поетів і музикантів на власні вуха чула захоплені відгуки южнинських тінейджерів про "Королеву дебілів" Віктора Неборака та "Вечірній аеропорт" Тараса Федюка. Звучало це приблизно так: "Чувак про дебилов - это кайф!" А тот "шерше ля фам" (рядок з поезії Тараса Федюка) - мне так понравилось!"
Акцію "Південний хрест", одне слово, можна вважати вдалою. Зрештою, коли книжка приступна нині не кожному, поетам доводиться повертатися до часів "догутенбергівських" чи навіть дорукописних і, подібно давнім рапсодам, зав'язувати безпосередні контакти з публікою. Публіка ж вміє бути вдячною за повагу до себе.
