«День» вже писав у №196 про цей ювілей і про те, що таких, як Київський музей російського мистецтва, у світі є всього два — Третьяковська галерея у Москві та Музей російського мистецтва в Санкт-Петербурзі. В експозиції Київського музею зберігаються роботи відомих митців: Айвазовського, Васнєцова, Рєпіна, Врубеля, Шишкіна, Верещагіна. Музей — як живий організм: все, що відбувається в суспільстві, позначається на його діяльності, його колекції. Так, за часів Другої світової війни фашисти вивезли кілька сотень картин, які й досі не повернулися до Києва. Але колекцію музею все ж удалося поповнити: допомогли колеги з Росії, також дарують картини українські музеї. Про унікальність колекції цієї «Київської Третьяковки» розповів «Дню» її директор Юрій Вакуленко.
— Юріє Євгеновичу, чим відрізняється наш музей від російських?
— Наприклад, ми маємо унікальну колекцію картин Врубеля. Подібної колекції немає в жодному музеї світу. До того ж, у нас є хрестоматійне зібрання шедеврів Шишкіна. Нині в Третьяковській галереї проходить тематична виставка робіт Івана Шишкіна, і саме з фонду нашого музею надані картини митця. Без них подібний захід був би просто неможливим.... А всього в нас близько п’яти тисяч картин відомих художників. Зокрема, це Айвазовський, Нестеров, Васильєв, Матвєєв, Полєнов та ін. Твори російського мистецтва дорадянської епохи представлені картинами Левицького, Тропініна, Сєрова, Перова, Маковського, Шишкіна, Васнєцова, Рєпіна, Верещагіна.
— Який експонат є найціннiшим та найунікальнiшим?
— Найунікальнiшою річчю музею є давньоруська ікона «Борис і Гліб», яку було створено у Новгороді у ХIII столітті. Загалом кожна картина є цінною і унікальною. В кожному залі музею роботи об’єднані не тільки за хронологією, але й кольоровими і сюжетними лейтмотивами.
— Музей постійно був розташований у приміщенні на вул. Терещенківській, 9, чи кудись переїжджав?
— Під час війни музейні експонати евакуювали, а решту часу музей завжди був у цьому приміщенні. До 1880 року це був одноповерховий будинок. У 1882 році за проектом В. Шретера архітектор В. Ніколаєв надбудував третій поверх і продовжив територію, а внутрішній дизайн відтворив архітектор Ф. Мельцер.
— Що було втрачено під час війни та сталінських репресій?
— За війни фашисти вивезли з музею 600 картин, які, на жаль, так і не повернулися. Наразі у нас складено каталог цих творів. Кілька разів велися переговори з посольством Німеччини... Інформація про картини з нашого музею є на сайтах Інтерполу, однак жоден з наших експонатів поки що ніде не фігурував.
— Чи траплялись випадки пограбувань?
— На щастя, до того не дійшло, були лише спроби пограбувати музей, однак жодна з них не вдалася.
— Чи вистачає в музеї приміщення для повноцінної демонстрації експозицій?
— На жаль, ні. Усього в музеї є близько 13 тисяч експонатів. Це не тільки картини, але й скульптури (яких нині 800), фарфор, скло, меблі та інші унікальні речі. У діючiй експозиції представлено всього 800—900 експонатів.
У музеї проводились незначні ремонтні роботи. Нещодавно поряд з музеєм спорудили високу будівлю, і це дещо пошкодило цілісність нашого будинку. Нині ми готуємось до реконструкції музею, це буде досить масштабний захід. Розробляється проектний кошторис робіт, щоб побудувати ще одне приміщення, а коли ми переселимось туди, основне приміщення закриється на реставрацію. За нашими планами, це відбудеться десь років через три.
— Яких змін зазнав музей останнім часом?
— Львівська картинна галерея люб’язно передала в нашу колекцію 17 картин. Після 22-річної розлуки з Маріїнського палацу до нас повернулись 20 картин. Українські художники теж дарують свої картини, тож експозиція систематично поповнюється.
— Нині яка тенденція відвідувань музею?
— Щорічно кількість відвідувань музею зростає на 10%, що є втішним фактом, адже свідчить про те, що кількість людей, які цікавляться мистецтвом, збільшується. Люди збагачуються духовно, розвивають свій культурний рівень... Важливо, що відвідують нас люди різних вікових груп. Також багато офіційних осіб часто стають нашими відвідувачами. У нас існує дитячий і дорослий лекторій, тож дехто одразу купує абонемент для відвідування музею. Часто, побувавши в наших залах один раз, людям хочеться повертатись сюди знову. У нашому музеї затишна аура не казенного приміщення, а старовинного домашнього вогнища, побудованого з любов’ю...
ДОВІДКА «Дня»
Київський музей російського мистецтва відкрився у 1922 році як Київська картинна галерея. Основу музейного фонду тоді складали художні колекції київської родини промисловців та меценатів Терещенків, картини з Києво-Печерської лаври, твори з сімейної колекції Варвари та Богдана Ханенків. Найперша експозиція налічувала близько 200 творів. До них увійшли давньоруський іконопис, портретне мистецтво, твори модерна і символізму, роботи художників періоду революції, графіка, скульптура, предмети декоративно-прикладного мистецтва XVI—XIX століть.
