Це далеко не перший фестиваль, організатором якого виступає столичний театр "Колесо", а ідейний натхненник – Ірина Кліщевська, художній керівник цього колективу, відомий режисер. Про те, як усе починалося і які приємні сюрпризи побачать глядачі цього року, – наша розмова.
«ЧОМУ ЗАПРОСИЛИ САМЕ ЦЕЙ ТЕАТР, А НЕ ІНШИЙ?»
– Фестивальний рух ми почали давно. І проводимо практично щороку, з невеликими перервами, які скоріше пов'язані з економічними і фінансовими труднощами, а не нашим бажанням або небажанням. Перша спроба фестивалю була в середині 1990-х, – нагадала Ірина Яківна. – Ми тоді провели "Слов'янські зустрічі". Це був для нас величезний досвід. Однією з особливостей було два журі на фестивалі! Паралельно з професіоналами працювали студенти театральних вишів, які потім активно проявилися в журналістиці, зокрема і театральній. Потім був фестиваль моновистав "Відлуння" .Зараз він перебазувався у Хмельницький і Чернігів. Цей фестиваль спонукав нас на створення кількох вистав у цьому жанрі.
У 2008 провели фест "Подія", але потім сталася економічна криза і ми кілька років нічого не проводили. А в 2013 році знову повернулись до організації "Відлуння". Провели фестиваль кілька разів і зрозуміли, що вже хочеться чогось більш масштабного. Так виник фестиваль камерних вистав AndriyivskyFest. Вперше ми провели його минулого року. Нас фінансово підтримало Міністерство культури. Хоча було дуже важко. І навіть не стільки знайти цікавих учасників, скільки пройти всі процедури оформлення документів тощо.
- Чим фестиваль цього року відрізнятиметься від попереднього?
- Цього року ми провели Український формат AndriyivskyFest. З листопада по квітень на нашій сцені свої вистави показали шість театрів із регіонів. Зробили ми це з дуже простої причини. З одного боку, ми не можемо прийняти в Міжнародній програмі велику кількість українських вистав. З іншого – виникають запитання, чому запросили саме цей театр, а не інший? І таких запитань було задано багато, а особливо гостро вони звучали від колег із обласних театрів. Саме тому ми зробили Український формат фестивалю, запросили журі, яке і визначило кращу українську виставу, яку ми запросили в програму AndriyivskyFest. Переможцем стала вистава "Таємниця буття" Запорізького театру ім. Магара. І вже зараз ми почнемо прийом заявок на наступне коло Українського формату. Охочих взяти участь у фестивалі надзвичайно багато.
Театр ім.Марджанішвілі, "Чоловіки"
Повертаючись до особливостей. Другою відмінністю цього року стане журі фестивалю. Я вже говорила, що колись у нас працювало "зелене журі" на фестивалі "Слов'янські зустрічі". Це були театрознавці-початківці. А цьоріч ми сформували справжнє глядацьке журі. Ідея була спонтанною. І надихнулися ми самими глядачами. На Українському форматі ми «вирахували» людей, які подивилися всі вистави. Вони визначили приз глядацьких симпатій. Цей досвід ми вирішили перенести і на Міжнародний формат. Таким чином, паралельно з відомими театральними критиками, працюватимуть непрофесіонали, але завзяті театрали. Що з цього вийде, побачимо.
Третьою особливістю стане розширення театральних майданчиків, які приєднуються до проведення фестивалю. Якщо минулого року ми не виїжджали за межі Подолу, то цього року відкриття і закриття фестивалю буде на сцені Театру на Липках. Крок цей не був запланований, але технічні вимоги запрошених театрів змусили шукати інші можливості для показу вистав і використовувати не тільки сцени "Колеса". Наші сцени досить специфічні. Тому не всі колективи змогли пристосувати свої вистави під наші параметри. Ми в цьому процесі бачимо позитивний бік.
«ВИКЛИК САМИМ СОБІ, УЗЯТТЯ НОВИХ ВЕРШИН»
– Вас, напевно, часто запитують: "Навіщо проводите фестивалі? Що це дає?". Адже простіше просто грати вистави, не створювати собі та своєму колективу труднощі?
– Так, простіше. Але тоді нудно і нецікаво. І потім, це ж потужний енергетичний заряд! Це виклик самим собі, взяття нових вершин. Адреналін, який отримують організатори, споглядаючи захоплені очі учасників, змушує весь час рухатися вперед. Особливе задоволення – бачити, як змінюється думка про Україну в зарубіжному театральному середовищі. Іноді доходить до смішного. Нам доводиться запевняти учасників, що наші технічні служби не менш професійні (а по факту часто бувають навіть і більш підготовлені до стресових ситуацій, яких на фестивалях буває досить багато), ніж ті ж європейці.
А ще, бонус у проведенні таких заходів – це бачити, що твій приклад змушує інших також ставати на фестивальну стежку, поповнюючи театральну мапу новими театральними точками. Прекрасно, коли продовженням фестивального спілкування стають спільні проекти. Спостерігаючи, як колись запрошений на фестиваль режисер реалізовує свої ідеї в інших театрах, ти розумієш, що не помилився. Це теж свого роду результат організації фестивалю.
- Хто в цьому році представить свої вистави на AndriyivskyFest?
Театр Оскараса Коршуноваса "Божевільний"
– Відкриє фестиваль вистава Оскараса Коршуноваса "Божевільний" за Гоголем. Вільнюський театр ми постійно заставали на гастролях то в Китаї, то в Італії. Переговори були досить тривалими, але плідними. І хоча цю моновиставу буде показано на великій сцені Театру на Липках, ми все одно вважаємо її камерною. Не за кількістю глядачів у залі, а за темами, що підіймаються, режисером. Про свою виставу він говорить як про "пророчу історію, про сам генезис фашизму". Буде цікава робота з Греції. Незвичайне поєднання музичного та драматичного театру.
"Пієта"
Вистава називається "Пієта". І хоча перші асоціації, які виникають, релігійні, все ж це буде вистава філософська, і місцями навіть суперечлива у своїх судженнях. Болгарська вистава "Сонатина для кольорових снів" – зразок музично-поетичного театру. Грузинський театр ім. Марджанішвілі привезе американську комедію Ніла Саймона "Чоловіки". Естонський "ЗероТеатр" покаже репліку молдавського драматурга на шекспірівського "Гамлета" у виставі "Могильник". Про Івана Франка нам розкажуть колеги із Запоріжжя, ми (Театр "Колесо") покажемо виставу "Жінки Моцарта". Гомельський театр покаже історію з офісного життя у виставі "Метод".
Гомельський Молодіжний театр ("Метод")
Ми вперше спробуємо зіграти виставу на вулиці. Зазвичай у дворі театру ми проводили святкування з різних приводів, зокрема і відкриття фестивалів. А ось зараз хочемо випробувати і новий сценічний простір. Для цього запросили до нас Херсонський театр ім. Куліша з виставою "Кицька на спогад про темінь" за п'єсою Неди Нежданої. Це дивовижні постановка, в якій за оригінальною формою (актриса варить борщ просто на очах у глядачів), ховається важка для України тема війни на Донбасі...
Якщо підсумувати, то камерний театр постає у всьому своєму різноманітті форм і тем. І тут важливо теж розуміти, що мала сцена, камерний театр – це не придаток до великої формі, що часто сприймається як момент тихої домашньої радості у великих театрах, а як повноцінний учасник театрального процесу, а іноді і його хедлайнер. А головне, ми знайомимо глядачів із різноманітними формами камерного театру, його кращими зразками не тільки українськими, але і європейськими.
