Передусім новими виставами, які з’явилися у столичній афіші, оригінальними акторськими та режисерськими роботами, можливістю озирнутися, задуматися, проаналізувати та навіть посперечатися про побачене...
І ОДИН У ПОЛІ ВОЇН
Вийти сам на сам із глядачем — уже своєрідний творчий подвиг. А зуміти зробити так, щоб годину сценічного часу глядач був прикутий увагою лише до одного актора та не нудьгував — справа майстерності і таланту. У мистецтві моновистав Лариса Кадирова — визнаний майстер. Її остання прем’єра на малій сцені Театру ім. І. Франка — вистава «Бути...» про долю легендарної вірменської актриси Сірануйш може претендувати на перші щаблі рейтингів акторів, що грають у жанрі моновистави. Доля відомої актриси Сірануйш стала мотивом для художнього узагальнення та роздумів над природою творчості як такої. Лариса Кадирова з’єднала у своїй грі високе та буденне, трагічне та комічне. І зробила це по-людському пронизливо, творчо — щиро.
«ЗІРКА» РОКУ
Прима театру та кіно Ада Роговцева, що стала у свій ювілейний рік Героєм України, довела, що, як-то кажуть, є ще порох у порохівницях. Актриса, яка вдруге отримала «дах» у Театрі драми та комедії на Лівому березі Дніпра, зіграла роль Франчески у зрілому віці в романтичній мелодрамі «Рожевий міст» Р.Д. Уоллера, не побоявшись зробити над собою експеримент і довіривши власній дочці дебютувати в режисерській іпостасі. До цього Катерину Степанкову критики та публіка знали як актрису. Можна сказати, що з творчим завданням актори, які зайняті у виставi, впоралися (зокрема, Світлана Орличенко, що зіграла роль молодої Франчески, і Анатолій Ященко, що втілив на сцені образ коханого головної героїні)... Крім цiєї вистави, Ада Миколаївна зіграла головну роль в антрепризнiй виставi «Якість зірки» Н. Каурда, на прем’єрі якого «зірок», окрім неї, вистачало, починаючи з першого обличчя держави — Президента України Віктора Ющенка. У проміжках між репетиціями та численними зйомками актриса встигла ще і книжку написати про свого не менш іменитого чоловіка Костя Петровича Степанкова. Так що «зірка» Роговцевої цього року засяяла новими гранями.
РЕЖИСЕР БАГАТОСТАНОЧНИК
Запрошений до Києва литовський режисер Лінас Зайкаускас продемонстрував дива творчої стрімкості. За короткий термін він здійснив на сцені Театру ім. І.Франка масштабну роботу — виставу «Кавказьке крейдяне коло» Б. Брехта, показавши приклад режисерської образності та тонкого проникнення у драматургічний матеріал, знайшовши в ньому мотиви, співзвучні сьогоднішньому дню. Саме Зайкаускас розгледів у трупі франківців розсип молодих талантів: Анастасію Добриніну та Ксенію Башу (які по черзі зіграли та блискуче втілили на сцені дуже складний образ служниці Груші Вахназе). Одночасно з випуском цiєї вистави, режисер підготував і випустив ще одну прем’єру в Театрі «Ательє 16» — «Сестри Прозорови» — відгомін чеховських «Трьох сестер».
МОЛОДА НАДІЯ
Крім вищеназваних франківських актрис — Добриніної та Баші, театр «Колесо» також вирішив подумати про творчу зміну. Спільно з Київською дитячою академією мистецтв, де «куються» молоді кадри, театр здійснив художній проект «Молода надія». Так в останні дні року, що минає, на репертуарній афіші з’явилася вистава «Зоряний хлопчик» за казками О. Уайльда, в якому, нарівні з професійними артистами театру, на сцену вийшли юні артисти-початківці. І нехай їм ще далеко до справжніх майстрів, але старт творчій кар’єрі був даний.
ЧАРІВНІСТЬ
Актриса Театру драми та комедії на Лівому березі Дніпра Світлана Орличенко створила троє цілковито протилежних жіночих образів у виставах «Рожевий міст», «Небезпечні зв’язки», «Якість зірки». Об’єднати їх можна вражаючою мірою таланту актриси, надзвичайним умінням перевтілення та дзвінкою щирістю сценічних переживань. На цю актрису цікаво дивитися в кожній роботі, оскільки вона непередбачувана у своїх акторських пристосуваннях, винахідлива в пошуку фарб характерів.
БАГАТОДІТНИЙ СТУПКА
Доки прем’єр Театру ім. І. Франка Остап Ступка в розгубленості опинявся то тут, то там в образі Фігаро у виставi за комедією Бомарше «Одруження Фіґаро» (режисера Ю. Одинокого), знімався в кіноепопеї «Тарас Бульба» та брав участь у телепроектах, у нього народилася третя дитина — Богдан Ступка-молодший, названий на честь славетного діда, актора №1 в Україні Богдана Сильвестровича Ступки. Тепер у родинному арсеналі Остапа — дочка Устина та двоє синів — Дмитро та Богданчик. А у театральної громадськості з’явилася надія, що коли Богдан підросте, то, можливо, переплюне за талантом усіх разом узятих Ступок.
ТВОРЧИЙ ПОЛІГОН
На двох сценах Театру «Сузір’я» — великій і мікромалій — відбулася рекордна кiлькiсть прем’єр — шість. Вистави «Оскар Богу», «Іроніє, суть ти...», «Нестримна ніжність Медеї» стали надбанням великої сцени, а на мікросцені, у рамках проекту «Класика — очима молодих творців», вчорашнім випускникам театральних ВНЗ і студентам художній керівник «Сузір’я» Олексій Кужельний надав шанс виявити свої можливості у виставах — «На полі крові», «Фрекен Жюлі», «Листи додому». До речі, за те, що сцена «Сузір’я» вже давно стала полігоном творчих втілень для багатьох акторів київських театрів, які працюють у різних колективах, театру присвоїли звання «академічний».
ДРУГА ВИСОТА
Вдруге підкорила театральний Еверест успіху вистава «Лев і Левиця» І. Коваль. Цього разу на сцені Театру ім. І. Франка. Відновлений після життя на сцені Молодого театру, вистава здобула не просто друге життя, а й нове дихання. Акторам Поліні Лазовій і Богдану Ступці вдалося без повчальності, але дуже щиро передати те, наскільки неоднозначними були взаємовідносини легендарної подружньої пари — Льва Толстого та Софії Андріївни; пiдняти та приземлити їхні метання, розповісти про щастя, суперечності та любов, тобто показати в геніальних людях простоту та доступність.
ДЕМОБІЛІЗАЦІЯ
Російська драма звернулася до непростої теми — нестатутних стосунків, дідівщини в армії, поставивши на Новій сцені виставу «Солдатики». П’єсу сучасного драматурга В. Жеребцова поставив Кирило Кашликов (це його режисерський дебют). Молодим акторам удається психологічно точно передати, де грань між добром і злом, щирістю та підлотою, розповівши, як загартовується характер майбутніх чоловіків, яким часом доводиться робити непростий вибір... Особливо харизматично в цiй виставi грає молодий актор (учень прем’єра трупи та талановитого педагога Давида Бабаєва) Віталій Іванченко.
КЛУБОК ПРИСТРАСТЕЙ
Національна опера України цього року здивувала глядачів трьома виставами. Уперше мовою пластики і танцю «заговорили» булгаковські герої «Майстра та Маргарити». Балет-фантасмагорію поставила міжнародна команда: хореограф — екс-киянин, а нині росіянин Давид Авдиш, диригент Аллін Власенко (Україна), сценографія Семена Пастуха (США).
Вистава народжувалася непросто: декілька виконавців, травми, пошук сучасної мови постановки, підбір музичного матеріалу (в балеті звучать фрагменти з творів Шостаковича, Баха, Малера, Оффенбаха та ін.). Навіть чортівня втручалася — на однiй з вистав порвалася завіса, але все одно жодні диявольські витівки не перешкодили постановникам. А завдяки танцівникам Сергію Сидорському (Воланд), Тетяні Льозовій (Маргарита), Олександру Шаповалу (Майстер), Костянтину Пожарницькому (Ієшуа) та іншим сталося диво зустрічі з великим твором Булгакова, що втілився в новій іпостасі — хореографії. Другою родзинкою афіші стала опера «Макбет» Дж. Верді, яку поставили: італійський режисер Італо Нунціата (його кияни запам’ятали за попередньою роботою — опері «Манон Леско»), диригент — Володимир Кожухар, сценографія — Марії Левітської. Шекспірівські пристрасті про ціну, яку довелося заплатити героям, інтригуючи і чіпляючись за владу, дуже переконливо передали виконавці головних партій — Володимир Опенько та Тетяна Анісімова. А нещодавно театр порадував своїх наймолодших глядачів. Уперше за 10 років (!) на його сцені було поставлено дитячий балет «Буратіно», який був спеціально написаний для колективу Національної опери київським композитором Юрієм Шевченком за казкою Олексія Толстого. Хореограф Віктор Литвинов, диригент Герман Макаренко та сценограф Наталія Кучеря перенесли дію вистави... за лаштунки лялькового театру. Саме там відбуваються всі пригоди. Вистава вийшла весела і лірична, яку із однаковою цікавістю дивляться не тільки діти, але і дорослі.
САНІТАРИ ДУШ
Незвичайною назвою зустрів глядачів Молодий театр у виставi «Empty trash» («Спалюємо сміття») сучасного київського драматурга Тетяни Іващенко в постановці Юрія Одинокого. Різні п’єси цього драматурга йдуть на сценах київських і українських театрів, і ось остання прем’єра — «Empty trash» («Спалюємо сміття»). Потрібна психологічна допомога? Ситуацію для вас змоделюють у театрі, спробуйте скористатися нею і, напевно, сміття у ваших душах стане менше. А може, і зовсім не буде. Напередодні Нового року процедури всіляких очищень як ніколи корисні. І як-то кажуть, у наступний рік — з чистим сумлінням!
