У рамках «Чайковський-фест», присвяченого 165 річному ювілею віддня народження великого композитора, відбулася світова прем’єра нового твору — Паганіні — Скорик, «24 каприси».
Концерт відбувся у Великому залі Національно музичної академії України. «24 каприси» прозвучали у виконанні Симфонічного оркестру студентів НМАУ (диригент — Роман Кофман). Варто зауважити, що епітет «студентський» у назві оркестру вказує лише на вік його учасників, але аж ніяк не на брак досвіду. Чудові музиканти забезпечують оркестру солідний професійний рівень.
Який же зв’язок між двома такими яскравими творчими індивідуальностями, як Паганіні й Скорик? Знаменитий Ніколо Паганіні, скрипаль і композитор, феноменальний віртуоз, ще за життя неймовірно прославився як музикант. Паганіні надзвичайно вплинув на творчість знаменитих композиторів — Ліста, Шумана, Шопена, Берліоза. Водночас його підозрювали у «співпраці» з дияволом (цьому сприяли його безкомпромісність і «демонічна» зовнішність). Паганіні спровокував розквіт романтичного напряму в музиці й своєю творчістю, і самим своїм життям. Відомий факт: відбулося музичне змагання між італійським маестро та французьким скрипалем Ш. Лафоном, який визнав себе переможеним. Після тієї муздуелі романтичний напрям узяв гору над старою класичною школою. А відома легенда про те як недоброзичливці підрізали струни на скрипці й Паганіні змушений був грати на одній — що анітрохи йому не завадило здобути грандіозний успіх? Таких легенд про скрипаля безліч… Паганіні був не лише чудовим виконавцем, а й талановитим композитором, одним із найяскравіших представників романтизму в музиці. Яскраві образи, драматичні контрасти, пластичні й наспівні мелодії, пафос і запаморочлива віртуозність виконання зачаровували слухачів. Крім того, Паганіні — невтомний концертант — першим серед скрипалів почав виконувати концертні програми напам’ять. Він розширив колористичні й розкрив технічні можливості інструмента. Деякі його твори такі важкі, що тривалий час після смерті автора вважалися недосяжними. Можливо, не всі знають, що Паганіні віртуозно грав не лише на скрипці, а й на гітарі. Для гітари він написав близько 200 творів.
Його «24 каприси» (1801— 1807) — це втілення романтичної віртуозності: написані для соло скрипки й надзвичайно повно виражають її виразні й технічні можливості... Хто тільки не обробляв музику Паганіні! Зокрема, дуже популярні фортепіанні транскрипції деяких його творів створили Ліст, Брамс, Рахманінов…
«24 каприси» Паганіні — Скорика нагадують не лише слухачам про сповнене пристрастей і пафосу XIX століття, але в цьому творі відбивається й наш час — з його скептицизмом, з його музичними жанрами (наприклад, естрадними), з насмішкою і з щирими почуттями...
Прославлений класик сучасної української композиторської школи Мирослав Скорик — народний артист України, завідувач кафедри Історії української музики НМАУ, професор, секретар Спілки композиторів України, член-кореспондент Академії мистецтв України, лауреат багатьох премій, Голова «Київ Музік Фесту» тощо. Мирослав Михайлович не просто дуже талановитий. Він справжній майстер, і «24 каприси» — чергове підтвердження цього. Це недивно для людини, яка пише музику із шести (!) років і вчить своїх студентів за класом композиції передусім професійному володінню композиторською технікою, знанню всіх засобів і законів класичного мистецтва. На думку Мирослава Михайловича, академічне мистецтво стає дедалі елітарнішим; особливо це стосуєтья сучасної музики, яка рідко виконується й звучить у записі. Композитору легше завоювати популярність через жанр естрадної музики, кіно- або розважальну музику. Маестро Скорик безпомилково знаходить контакт з публікою: крім пишноти й блиску романтичного оркестру, він вплітає у свій новий твір естрадні інтонації, красномовну видовищність кіномузики. Тому численні слухачі фесту могли відчути себе й глядачами незвичайного, захоплюючого дійства, яке ніби розгортається на сцені завдяки живописній музичній мові композитора. Автор наче усміхався в цій музиці, іноді — з добродушним гумором, іноді — з єхидцею, й публіка в залі, відверто насолоджуючись, усміхалася у відповідь, так само, як і самі виконавці-оркестранти на сцені. Була цілковита ілюзія сучасної, актуальної музики (хоча в основі цього твору лежить цикл, створений 200 років тому). На давно завершеному «Київ Музік Фесті» «24 каприси» прозвучали в програмі прем’єр. Цей твір мав успіх у Німеччині, куди оркестр їздив на гастролі... До речі, на «Чайковський- Фесті» оплески лунали після кожного капрису. Це викликало невдоволення диригента, бо порушувало цілісність циклу, хоча й виражало захоплення публіки.
Музика Скорика вже багато років є частиною художнього простору Києва, України й усього світу — адже до його всеосяжної творчості входять як масштабні симфонічні й хорові твори, так і естрадні пісні, музика для театру й кіно; багато його творів давно стали справжніми хітами. Незважаючи на свій статус патріарха, маестро не відстає від часу, помічаючи всі його тенденції. Слухаючи «24 каприси», написані цього року, публіка розуміє, що популярність М. Скорика — результат не минулих заслуг і одного разу знайденого авторитету, а визнання постійної праці, саморозвитку та зростаючого мистецтва композитора.
Хоча завдання перетворення сольного твору на оркестровий аж ніяк не просте. Адже треба зберегти стрункість і злагодженість, характерні для гри на одному інструменті, й водночас додати фактурного об’єму, зберегти первинний задум, надавши йому нової форми. Мирослав Михайлович Скорик — чудовий професіонал, його володіння оркестровими барвами бездоганне: недаремно Симфонічний оркестр без особливих ускладнень переміг «24 каприси» у його оркестровій обробці. А тривалі овації публіки, що підвелася зі своїх місць, змусили музикантів на біс повторити три з виконаних цього вечора «каприсів» на підтвердження успіху автора й виконавців.
