Вийшла нова книжка про одного з найвидатніших українських оперних співаків минувшини, баса Платона Цесевича (Лисенко І.В. Платон Цесевич: Спогади й матеріали, Житомир, Рута, 2014, іл.: 312 с.). Дехто називав цього співака «другим Шаляпіним». Чи пам’ятаємо ми про нього нині? На жаль, ні...
Цю книжку споряджено дискографією Цесевича, хронікою його життя й діяльності, примітками, відгуками тодішньої преси та списком концертного та оперного репертуару співака. Також це видання містить кілька автобіографічних заміток П.Цесевича і 32 мемуарних нарисі про нього, написаних найвидатнішими діячами культури колишнього СРСР (зокрема знаними співаками).
Дуже зворушливо виглядають свідчення співака, зафіксовані ним у замітках, що дійшли до нас крізь багато десятиліть: «Пам’ятаю такий випадок. Готуючи родину до переїзду в Київ, батько привіз із міста гостинець: чорні штанці й білу сорочку. І ось, коли я в цих обновах з’явився посеред своїх однолітків, то почув грубі й різкі слова: «Бач, яким паном вирядився, а ще з нами грати збирається». Мені було гірко й прикро. Тієї ж миті я зняв усе це вбрання і вже не надягав його аж до переїзду до Києва». Тут йдеться про переїзд родини Цесевичів з Мінської губернії до Києва 1885 року, коли майбутньому співакові було лише шість років. Саме тоді завершилася військова служба його батька, і родина вирушила на пошуки кращої долі.
А що ж було потім? Тріумфальні виступи у всіх найкращих театрах колишньої Російської імперії. Незмінна любов до української сцени, численні виступи в Києві. Тривалі гастролі містами Італії. Якщо звернутися до різних джерел і підрахувати всі оперні партії, заспівані П.Цесевичем на сцені протягом життя, вийде вражаюча цифра — понад 60 партій! Про все це можна прочитати в новій книжці Івана Лисенка, невтомного дослідника творчості українських співаків минулого.
