У галереї Тадзіо відкрилася виставка молодого художника-графіка Тараса Ковача. Треба віддати належне Олені Ягодовській, власниці і натхненниці цієї галереї, вона вміє знайти й відкрити нові імена.
Це перша персональна виставка Тараса, хоча в колективних виставках він брав участь вже не раз. На Трієнале отримав першу премію, залишивши за собою визнаного майстра офорту Олександра Левицького. Ковач народився в родині художників, в Ужгороді. Його батько — відомий художник, який працював з гобеленами. Закінчивши художнє училище вдома, Тарас вступив до Національної академії образотворчих мистецтв і архітектури в Києві, успішно закінчив її і вступив до аспірантури. Паралельно він працює і викладає офорт.
Його роботи — зібрані, стильні, дуже чіткі, наповнені гумором, — тішать око і будять уяву. П’ять із семи гріхів, представлені на виставці, не лякають, але змушують задуматися. На, так званих, «шпалерах», що займають цілу стіну галереї, — все життя художньої богеми Києва, що проживає по вулиці Сошенка. Тут і друзі, і подружки, і місцеві коти з собаками. Побут наповнений емоціями, а емоції — святом. Грайливі бузкові кульки, що виникають тут і там, у найнесподіваніших місцях — тому підтвердження. Він працює над своїми дошками, як письменник над рукописом. «Мої герої ведуть мене», — зізнається художник.
Хотілося б відзначити, що, не дивлячись на загальні песимістичні настрої, у нас виросло дуже цікаве покоління творчої молоді. Воно, за Гемінгвеєм, ввібрало в себе досвід минулих досягнень, проаналізувало його, і, адаптувавши під себе, пішло далі. Сьогодні вони живуть вже повноцінним творчим життям, примушуючи і нас змінюватися. В будь-якому разі, формувати новий погляд. Безумовно, на небосхилі сучасного українського мистецтва яскраво спалахнула нова зірка — Тарас Ковач. Це варто подивитись. Це варто оцінити. І це заслуговує на любов. Недаремно Олена Ягодовська на відкритті виставок часто закликає: «Кажіть художникам компліменти, поки вони з нами».
