Цими днями в Києві, в приміщенні Національної Спілки художників України експонуються роботи, представлені на конкурс на кращий проект пам’ятного знаку загиблим журналістам України. Нагадаємо, що сам конкурс був оголошений відповідним розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14 вересня цього року, тобто напередодні річниці від дня зникнення Георгія Гонгадзе. Напередодні цієї ж дати, 15 вересня, у Києві вже була встановлена меморіальна дошка «Пам’яті журналістів, що віддали життя за правду» — на будинку, в якому розташована Національна спілка журналістів України. Новий же пам’ятний знак має бути встановлений біля будови, в якій розташоване агентство УНІАН — на розі вулиць Хрещатика і Трьохсвятительської. Згідно із задумом організаторів конкурсу, який проводить управління охорони пам’ятників КМДА із залученням Національної Спілки художників України і Національної Спілки журналістів, протягом двох тижнів всі охочі можуть взяти участь у громадському обговоренні проектів (залишивши запис в книзі відгуків). Висловлені під час обговорення зауваження будуть враховані, коли підбиватимуться підсумки конкурсу.
У жодному разі не заперечуючи потреби віддати належне пам’яті загиблих журналістів, з жалем доводиться констатувати, що з представлених в експозиції 11-ти робіт більша їх частина просто викликає нерозуміння і здивування щодо того, наскільки все-таки живучі гірші з традицій радянського монументального мистецтва. Символіка, що застосовується творцями деяких з проектів, або вражає своєю зайвою прямолінійністю, що чужа будь-якій художності, або, навпаки, — вимагає спеціальних пояснень. Відвідувач експозиції, звичайно, може відповідні роз’яснення отримати завдяки пояснювальним запискам, але до самого пам’ятного знаку пояснювальну записку не прикріпиш...
У творця одного з проектів робота сучасного журналіста асоціюється з подвигами Геракла. Інший використовує образ «Ікара вільного пера» («як символ втраченого зльоту»), змішуючи при цьому грецьку (язичницьку) міфологію і християнську символіку (хрест). Третій використовує такий символ, як «прострілений записник». Крім того, що втілення всіх цих символів виглядають надзвичайно помпезно, про оригінальність їх говорити тим більше не доводиться. Проте, найчастіше на думку творцям проектів пам’ятного знаку спадала «зброя журналіста» — перо: на експозиції можна побачити «перо, розміщене вертикально на архітектурному капітелі»; перо-стрілу, вкладене в лук вищезгаданого Геракла; перо-прапор (з написом «За правду!»), що стискається рукою загиблого журналіста, «яка неначе стирчить з-під землі»... Не менш вражає і неуважність авторів деяких проектів до напису на пам’ятному знаку: на одному з макетів — «Пам’яті журналістів України» (без уточнення «загиблих» напис набуває досить похмурого характеру), на іншому — така ж, тільки більш безграмотно — «Пам’яті журналістам України»...
Загалом, складається враження, що у більшості з тих, хто взяв участь у конкурсі, надто стереотипні уявлення про те, що являє собою «пам’ятний знак». Або, може, сам конкурс проводиться в дуже стислі терміни? Та й, крім того, велика кількість пам’ятних знаків ще не свідчить про те, що з нашою пам’яттю все гаразд ...
