«День» в № 125 повідомляв, що з Національного академічного одеського театру опери та балету звільнили художнього керівника та директора. Нині на адресу прем’єр-міністра, що підписала указ про звільнення Сергія Проскурні, надсилають листи як «за» так і «проти». Цілу петицію, яку підписали відомі діячі культури, було направлено Юлії Тимошенко на захист опального директора. Одні наголошують, що «театру потрібен творчий та художній лідер, людина «з крилами» — інтелігентна, освічена, і що Проскурня наштовхнувся на атмосферу агресивності, злоби, відсутності творчості, які роками нагромаджувалися в театрі»; але опоненти також не дрімають, звинувачуючи екс-директора «в націоналізмі, бандерівщині, невиплаті гонорарів й інших гріхах». До речі, 3 місяці тому його призначення на керівну посаду Одеської опери також не пройшло непоміченим, особливо багато розмов точилося в колах творчої інтелігенції. Робилися різні коментарі, будувалися прогнози: як спрацюється цей продюсер і режисер із колективом у Південній Пальмірі, адже Проскурня — фігура якщо не знакова, то досить помітна в Україні. Можна пригадати, що з його ім.’ям пов’язані такі резонансні художні акції, як «Мистецьке Березілля» або бенефіс кращих вистав Романа Віктюка у Києві. Нагадаємо, перед призначенням до Одеси Сергій попрацював радником міністра з питань культури та туризму, тому, багато тих, хто добре знає творчу натуру Проскурні, навіть дивувалися: навіщо йому звалювати на себе адміністративний тягар, адже із самого початку було зрозуміло, що в Сергія маса ідей, і він, природно, захоче втілити в життя свої амбіційні плани... Усього десять днів без приставки «в.о.» посидів у директорському кріслі Сергій Проскурня, але за цей невеличкий термін нажив собі як друзів, так і ворогів. Одна частина колективу не прийняла сміливих новацій «варяга» з Києва, а інша підтримала режисера, вважаючи, що працювати по-старому не можна. Конфлікт розколов не лише трупу, але й технічний склад театру. Останньою краплею, що переповнила чашу вируючих пристрастей, стала прем’єра опери «Кармен», у якій провідні партії виконували запрошені молоді артисти, а одесити, фактично, були статистами... Нині новим директором Одеського оперного театру призначено Анатолія Дуду, а щодо Сергія Проскурні, які його подальші дії, — про це він розповів «Дню»:
— Сергію, ви повідомляли, що маєте намір судитися, щоб вас відновили на посаді. Ще не полишили цієї ідеї?
— Я збираюся звернутися до суду і спробувати відновитися на посаді директора театру. Нині я консультуюся з юристами, маю намір оформляти позов. Те, що сталося, просто так залишати не можна. Працюючи в Одеській опері, я вперше за багато років почав проводити наради, зустрічі зі всіма технічними та творчими підрозділами, відвідав комбінат театру і провів масштабну зустріч із колективом. Забезпечив людей на місцях елементарними речами: вентиляторами, прасками, канцелярським приладдям. Із цим усім були, як не дивно, проблеми. Коли став керівником Одеської опери, то зажадав, аби мені надавали звітність про продаж квитків у театрі. І вже наступного дня були проведені збори частини трудового колективу театру, на яких мені була висловлена недовіра. До мене в театрі не було жодної звітності про продаж квитків. Я почав контролювати її, і зараз театр перевиконав план удвічі. Тому об’єктивних причин для звільнення, та й, власне, для конфлікту не було. Я вважаю, що в даній ситуації замішана політика.
— Чи є у вас план і стратегія, як має працювати театр у сучасних умовах?
— Моя стратегія зумовлена концепцією, яку затвердило Міністерство культури та туризму України. Одеська опера — це гармонізація пам’ятника архітектури світового значення з високим рівнем мистецтва. Тобто, щоб люди не просто ходили до театру, щоб побачити пам’ятник культури, але й щоб вони змогли прийти сюди за мистецтвом.
— Чи є у вас однодумці в колективі, а також творча команда, яка готова провести реформи у театрі?
— У мене більше двох третин однодумців — 500 осіб. Але ця команда починає розпадатися, оскільки нове керівництво чинить неабиякий тиск на цих людей. Я знаю навіть солістів опери, які заповнювали чисті аркуші паперу, а потім ці аркуші виявилися зверненням до прем’єр-міністра.
— У коментарі «Дню» ви сказали, що ваше звільнення має політичний і економічний характер. У ЗМІ обговорюється, що досі одеським артистам, що грали в новій постановці «Кармен», не виплатили гроші (хоч прибуток від двох показів вистави становив 236 тисяч гривень, але з вирученої суми ви розрахувалися лише із запрошеними іноземцями — режисером і диригентом, які, отримавши по 98 тисяч, залишили країну), чи правда це?
— Були підготовлені всі контракти, були розписані всі суми. Я пообіцяв всім учасникам, що ми подивимося, який буде прибуток від вистав. Студентам, наприклад, я пообіцяв мінімум 1000 грн. — за будь-якої ситуації. Але ми домовилися, що в дні перед прем’єрою я подивлюся, як продаватимуться квитки, і тоді вони зможуть побачити, яку реальну суму вони зможуть отримати. Це було б чистими мінімум 1200 гривень. Але 9 липня був у Києві, де мене не прийняла прем’єр-міністр, а коли повернувся до Одеси на прем’єру, то з театру зникла печатка, і бухгалтерія вже мені не підкорялася. Тобто мав місце саботаж. Я вважаю, що це було зроблене для того, щоб чорнити моє ім’я.
— Чи проводиться нині Генеральною прокуратурою та МВС України перевірка адміністративно-господарської діяльності Одеської опери?
— Я пішов із театру 13 липня о 20:30. Тому про це нічого сказати не можу. Знаю лише одне. У період мого керівництва я звернувся до незалежної аудиторської фірми, яка повинна була провести аудит у театрі. Тепер цей запит відкликаний новим керівництвом із ініціативи останнього. Новому керівництву не потрібні перевірки.
— Ваші опоненти звинувачують вас у лобіюванні власних інтересів, і що театр був для вас лише «вотчиною»...
— Яких інтересів? Це абсолютно бездоказова риторика. Контракт, який я підписав із голландцями, був контрактом двох структур, однією з яких був якраз Одеський національний театр опери та балету. Тому звинувачення на мою адресу щодо зацікавленості є демагогією...
