Творчий вечір «Життя як подорож…» у «Львівській політехніці» з художником, майстром українського нефігуратовного живопису та пейзажу, з одним із найвідоміших у світі українських митців, лауреатом Національної премії України ім. Тараса Шевченка Анатолієм Криволапом організовував Міжнародний інститут освіти, культури і зв’язків з діаспорою.
Нагадаємо, що Анатолій Криволап – член Національної спілки художників України. 2011-го роботи митця двічі встановлювали світові рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному арт-ринку. 2012 року Криволап став лауреатом Шевченківської премії – за цикл з 50 робіт «Український мотив».
Привітати у Львові Анатолія Криволапа прийшли ректор «Львівської політехніки» Юрій Бобало, ректор Львівської академії мистецтв Андрій Бокотей, викладачі і студенти «ЛП», Франкового університету, Українського Католицького Університету. Серед присутніх – художниця із Швейцарії українського походження Зоя Лісовська, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Ігор Калинець, головний художник Львова Володимир Сколоздра…
«Проблема творчої свободи – одна з найфундаментальніших для кожного художника, – зазначив у виступі історик мистецтва, проректор Львівської академії мистецтв професор Роман Яців. – Безсумнівно, що той рух, який повстав, а особливо після розвалу радянської імперії, у 1990-х роках, в тому числі – «Живописного заповідника», одним із лідерів якого був Анатолій Криволап, переорієнтація на європейську міру речей у мистецтві – це дуже цікавий творчий матеріал, який мене теж захоплював. У 2000-х роках відкрилося багато перспектив для цікавих діалогів між національним і світовим мистецтвом. Пан Анатолій не шукав ніші у комерційному секторі шоу-бізнесу, який доволі часто зараз випереджує мистецький процес – він пішов шляхом заглиблення у підставові речі малярства як такого, заглиблення у традицію українського пейзажу, проникнення у фундаментальні особливості української специфіки, української душі…Оця настанова дуже конкретно лягла в основу його творчого методу, який розпрацьовувався складними шляхами подолання натуралізму, подолання абстракціонізму, концептуалізму, який дуже часто не має емоційних та інтелектуальних точок опори на конкретну традицію. Пан Анатолій вважав за доцільне розібратися у найважливіших речах: людина і середовище, людина і геокультурний простір, людина і ландшафт. І на стику цих понять з’явилася його суто авторська концепція…»
Присутнім продемонстрували відеоролик про життя і творчість Анатолій Криволапа, відзнятий Телеканалом новин 24, а далі зустріч перебігала у формі «питання – відповідь».
– Які малярські стилі або митці найближчі Вашій душі?
– Все залежить від індивідуальності. Коли вона сильна й яскраво виражена, то робота завжди приваблює. Я вважаю, що мистецтво – це гіпноз. Автор (художник, поет, актор…) повинен мати дуже сильний енергетичний посил, який він закладає у твір. Людина, котра прийшла подивитися картину, послухати вірші чи подивитися виставу, це дуже відчуває і довго пам’ятає, згадує…
– Що таке популярність?
– Я завжди добре вчився – і в школі, і в художньому інституті. Але я завжди добре усвідомлював, що мистецтво – це Космос, який не має кінця, і там мені завжди буде цікаво… Я завжди експериментував, бо система праці під споживача ніколи не вписувалася у моє бачення і життя, і мистецтва. Майже 15 років я просидів у підвалі, у маленькій майстерні, експериментуючи з кольором. Колір, як на мене, це фантастика. Він живіший за людину, бо реагує на все – там може бути гармонія, може бути суперечка, війна, конфлікт. Тобто щоби розібратися у цьому, мені знадобилося дуже багато часу. Звичайно, у мене було дуже глибоке відчуття відчаю… Мої картини не купували… Допоміг випадок: почув історію про самодіяльного художника, котрий заповів поховати його під хрестом, до якого прибита палітра. Тоді я зрозумів, що мистецтво – це святиня. А ми всі служимо мистецтву. І не конче бути успішним – успіхом є вже те, що Бог дав тобі можливість брати участь у цій справі. Це мене заспокоїло. А через два роки прийшов успіх. Все склалося.
Під час зустрічі йшлося про те, що аудиторія, на жаль, має можливість побачити тільки-то репродукції робіт Анатолія Криволапа, а отже, всі з нетерпінням чекають приїзду до Львова виставки його картин. Але оригінал вдалося-таки побачити – його продемонструвала і залу, і, звичайно ж, авторові пейзажу присутня на вечорі пані Наталя.
– Етюд написаний 28 років тому, – впізнав роботу Анатолій Дмитрович, – і це те місце, де я живу зараз. Написав тоді тисячі таких етюдів для експериментів. Більшість спалив. Я дуже багато працював, міг зробити десятки, сотні відтінків кольорів, наприклад місяця, поки все це добре вивчив. Потім мені це дуже допомогло.
«Анатолія Криволапа позиціонують як найдорожчого художника України, але для нас Анатолій Дмитрович, перш за все, питомо український митець, – зазначила директор МІОКу Ірина Ключковська. – Тяжіння рідної землі настільки сильне для нього, що воно міцно тримає його у духовному просторі України, вибухаючи лише дивовижним кольором на його полотнах. Хочемо показати молодим людям не тільки історію життєвого успіху Анатолія Криволапа, а й переконати у тому, що успішним можна бути і в Україні, кожному є місце в Україні! Треба лишень упевнено йти своїм шляхом! І, звичайно, пам’ятати, що праця завжди приводить до успіху».
