Минулого тижня я був на Софійській площі. І сторопів — уся площа, а власне увесь простір між Софійським собором і Михайлівським Золотоверхим собором було заставлено ятками, кіосками, тимчасовими пивничками, де вже щось таке курілось і торгувалось. Я читав відгуки про це у «Дні», одначе побачене просто убило... І переконало остаточно: живемо у країні бариг — великих, малих, їх інтереси визначають все. Може, найкрасивіший куточок Києва перетворили на базар, базар примітивно-зухвалий.
І пригадалося відоме всім, здається: «Прийшовши до храму, Ісус побачив там людей, що продавали худобу, овець та голубів. Він також побачив мінял, що сиділи за столами. Тоді, сплівши з мотузки батога, Він повиганяв усіх із храму геть, разом з вівцями та худобою. Поперевертавши столи мінял, Він порозкидав їхні гроші...» Міняли оточили храм, вони скрізь — на кожній вулиці. Разом з аптеками, які нездоров’ям і болячками торгують. Разом із банками, які сіють навкруги зневіру і бідність. На зміну соцреалізму прийшов сюрреалізм, він тепер визначає картину нашого життя — в столиці і поза нею.
Гнітюча картина. Вже сівши у тролейбус, я почув позад себе розмову двох молодиків — йшлося про ціни за оренду прихрамової площі у святкові дні. Ціни захмарні, чим співрозмовники справедливо обурювалися. Ту ціну сплатимо ми, ті, хто спроможний буде заплатити. А хто ні, той і не піде, бо ж як пояснити дитині, що у твоєму гаманці не так густо. То це творення свята чи його ліквідація — для десятків тисяч українців, чиї статки упали за плінтус, так, що й не дістанеш...
А Новий рік, Різдво — це ж свято не тільки інтимно-родинне, за традицією його виносять на площу, де всі рівні, де святкові почуття єднають і надихають, де саме і почуваються народом, а не збіговиськом, юрбою... Карнавально-ярмарковий дух, який об’єднує багатих і бідних, сміливих і боязких, красивіших і не таких вже красенів.
Не вірю я, опісля побаченого, що все це трапиться в цьому благословенному куточку Києва. Скільки ж можна нищити, скільки ж можна народ добивати? Може, знову сплести з мотузки батога і заходиться виганяти цю публіку, в якої ні святості в душі, ні навіть просто здорового глузду?
