Назва концерту «По білому і чорному» здається незвичайною лише на перший погляд. Адже цього вечора звучала музика для одного й двох роялів; виконавці — лауреати міжнародних конкурсів піаністи Євген Дашак і Євген Колечко — грали на роялях фірми: білому і чорному, а один із творів, виконаний у цей вечір, сюїта французького композитора Клода Дебюссі, має точно таку ж назву. Потрібно зазначити, що «C. Bechstein» існує з 1853 року, й виробленi цією фірмою роялі завоювали популярність серед кращих музикантів світу завдяки своєму благородному і м’якому звуку.
Ведуча вечора Олена Супрун робила перед виступом піаністів невеликі коментарі. Зокрема, вона описала історію жанру фортепіанного дуету. Дует роялів виник незабаром після того, як з’явився цей нововинайдений інструмент із його найбагатшими тембральними можливостями, який міг відтворювати пишне звучання оркестру і, в той же час, відповідати інтимно-камерній обстановці. Неспроста цей інструмент отримав свою «королівську» назву. Розквіт фортепіанного дуету припав на XIX сторіччя, коли в салонах багатих європейських домів збиралися для спільної гри в ансамблі музиканти- професіонали та аматори.
Програма концерту була одночасно легкою для сприймання і дуже вишуканою. Ансамблеві номери чергувалися з сольними: від старовинної музики (Йоганн Себастьян Бах) і творів доби романтизму (варіації Йоганнеса Брамса на тему Йозефа Гайдна, «Давдсбюндлері» Роберта Шумана) до п’єс Клода Дебюссі та Олів’є Мессіана, а завершився вечір чарівними опусами — «Романсеро» Карлоса Гуаставіно і пустотливими, дотепними «Варіаціями на тему Моцарта» нашого співвітчизника, українського композитора Вадима Журавицького (його обробка з елементами джазу відтінила красу моцартівських інтонацій).
Талант і майстерність обох піаністів, які, незважаючи на яскраву індивідуальність кожного, зуміли створити ідеально монолітний, чуйний і живий ансамбль, зачарували публіку. Приємно зазначити, що творці музичного вечора в піано-салоні «C. Bechstein» щасливо уникли як поверховості, так і зайвої академічної серйозності, зберігши аристократизм і красу старовинної традиції салонного музикування в кращому значенні цього слова.
