Цього року фестиваль відзначав 15-річчя. Свої джерела «Слов’янський базар» виводить із популярного Фестивалю польської пісні, але поступово фест зростав, мужнів, і з’явилася ідея провести в Білорусі справжній музичний форум мистецтв, у якому презентувати культуру, традиції та майстерність кращих колективів трьох слов’янських країн: України, Білорусі та Росії. З роками мінявся формат фестивалю. Крім естрадних концертів, стали проводитися фольклорні та класичні вечори, зазвучала джазова і рок-музика, проходять кіновернісажі, виставки, театральні зустрічі, дефіле мод та інше. Кожен гість, який приїхав до Вітебська, може вибрати програму на свій смак.
Є КОНТАКТ
У нинішньому фестивалі брали участь 30 країн. Уперше свою співочу майстерність показали конкурсанти з Аргентини, Куби й Кіпру. Організатори «СБ» навели таку статистику: якщо на першому фестивалі пройшло дев’ять концертів і гостями стали близько тисячі осіб, то нині за ювілейний тиждень відбулося понад 100 заходів. До Білорусі приїхало 6 тисяч артистів, які виступали на 10 майданчиках міста, концерти відвідало понад 90 тис. глядачів, а висвітлювали фестиваль 350 акредитованих представників ЗМІ.
Вітебськ — традиційно є місцем зустрічі давніх друзів. Саме тому на фестиваль чекають, на нього із задоволенням їдуть актори і журналісти. На «СБ» панує демократична атмосфера. Тут «зірки» охоче йдуть на контакт із публікою та журналістами. Наприклад частими гостями фесту є: Олег Газманов, Ядвіга Поплавська, Олександр Тихонович, Надія Бабкіна, ансамблі «Песняры» і «Сябры»... Для мене цей фестиваль став десятим, але останні п’ять років, за родинними обставинами, я до Вітебська не їздила. Тому можу порівнювати те, що було раніше і зараз. Передусім — значно покращало місто — чистота і порядок на вулицях. І це при тому, що фестивальні заходи проходять нон-стоп: з ранку до наступного ранку, комерційні концерти починаються вночі, а закінчуються о 4—5-й ранку. Мабуть, комунальним службам Києва варто перейняти досвід білоруських колег, які прибирають сміття, не чекаючи на закінчення заходів. Цього року великим випробуванням для вітебчан і гостей стала сильна спека. Стовпчик термометра два тижні поспіль підіймався до 34 градусів. Такої тривалої спеки старожили не пригадують. Навіть ніч не приносила рятівної прохолоди. У місті мало місць, де є кондиціонери. Навіть у прес-центрі такий сервіс відсутній. Тому в центрі міста поставили намети виїзного медпункту, студенти-медики безкоштовно міряли тиск усім, хто скаржився на нездужання, а в готелях цілодобово чергували лікарі... але так як фестиваль — це завжди маса позитивних емоцій, то хворіти ніхто собі довго не дозволяв.
ВІД ЕСТРАДИ ДО КЛАСИКИ
Уже декілька років бюджет «Слов’янського базару у Вітебську» стабільний — він становить 2,4 мільйона доларів США. Основна частина витрат — гонорари артистам, а вони постійно зростають. Всі знаменитості вимагають шикарних номерів, лімузинів і досить круглої суми за виступи (точні цифри — комерційна таємниця). Ось і доводиться організаторам крутитися, щоб увійти в грошовий ліміт і побільше «зірок» запросити на «СБ». Проте, подивившись перелік програм, тi, хто часто приїжджає на фестиваль, відзначили, що афіша стала більш куцою, а засилля «попси» не компенсувало маленьку кількість вистав, фільмів, вечорів класичної музики, фольклору.
— Чому звузилась ювілейна афіша, — поцікавився «День» у директора фестивалю «СБ» Родіона Басса?
— Ми виходили зі своїх фінансових можливостей. Прибутки від комерційних концертів допомагають нам організовувати неприбуткові програми, розраховані на меломанів, — роз’яснив Басс. — Ми запросили багатьох естрадних виконавців, які спроможні заповнити зал літнього амфітеатру. Це Алла Пугачова, Валерій Меладзе, Філіп Кіркоров, Микола Басков, Таїсія Повалій, Крiстiна Орбакайте, група «Вакуум» (Швеція), Національний концертний оркестр Білорусі під орудою Михайла Фінберга та іншi. На фестивалі президент Олександр Лукашенко вручив найвищий білоруський Орден Франциска Скорини прекрасним співакам: Миколі Гнатюку (Україна) і росіянам Надії Бабкіній та Миколі Баскову.
У нас виступали не лише знаменитості, але й ті, хто лише починає свій шлях на естраді — спiваки з телепроектів «Народний артист» і «Фабрика зірок». Нам докоряли засиллям російської та білоруської «попси», але я вважаю, що «попса» допомагає розвиватися не лише великому мистецтву, але й усьому фестивалю. «Слов’янський базар у Вітебську» називають ярмарком мистецтв, і тому на ньому було репрезентовано різні сценічні жанри. Уперше виступали артисти цирку «Сі Юй» з Китаю. Любителі класики натішилися грою скрипаля-віртуоза Сергія Стадлера, флейтиста Костянтина Московича та акордеоніста Петра Дранги, квартету Ігоря Бутмана. Наприклад, Оркестр традиційної музики познайомив слухачів із корейськими мелодіями, а Московський театр Романа Віктюка подарував зустріч із примадонною Оленою Образцовою та іншими. Великий інтерес публіки викликало свято гончарного та ковальського мистецтва, ярмарок народних ремесел. Цього року мерія Вітебська відремонтувала кінотеатр «Спартак», і відтепер він стане Будинком кіно. Тут проходитимуть зустрічі з авторами стрічок і кінопокази. Але ви маєте рацію, що цього року на «Кіновернісажі» представлено невелику програму. Усього п’ять картин: білоруська «Я пам’ятаю», українська «Украдене щастя» та три стрічки російських кінематографістів — «Втеча», «Я тебе обожнюю» і «Ганна». Великий глядацький резонанс публіки викликали виставки картин Нікаса Сафронова та Зураба Церетелі, фотопроект «Приватна колекція» Катерини Рождественської.
До ювілею фестивалю було створено Музей «СБ», випущено альбоми про Вітебськ та про знаменитого земляка — художника Марка Шагала. Буклет «Волошкова пісня літа» ми подарували на спомин всім учасникам «СБ». Нам приємно, що за 15 років у фестивалю з’явилися справжні друзі з багатьох країн. Через два роки Амфітеатр — головну сцену фестивалю буде реконструйовано — з’явиться дах, бо спека не характерна для Вітебська і в нас часто йдуть дощі. Щоправда, цього року поталанило: глядачам не довелося мокнути під парасольками.
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ У БІЛОРУСІ
У порівнянні з минулими роками українська делегація була невеликою (160 осіб). Журналістів із різних країн цікавили найрізноманітніші питання: від ситуації в Україні, чому не приїхали Президент Ющенко, міністр культури та туризму, до — чим дивуватимуть наші актори? Ярослав Гуськов — керівник делегації, гендиректор концертної агенції «Україна» детально відповідав на будь- які каверзні запитання. Він сказав, що цього року програма має новий формат, відрізняється від попередніх, і ми візьмемо не кількістю, а якістю. Але чомусь представники ЗМІ шукали політичний підтекст у всьому. Наприклад, центральне Білоруське ТБ перед «Українським балом» дало коментар, у якому повідомило, що «українці через нестабільну ситуацію змогли призвести до Вітебська лише музикантів Симфонічного оркестру Національної радіокомпанії і відбувати за всіх артистів буде якийсь Олександр Пономарьов»... Пасаж молодої журналістки чув Пономарьов. Він не приховував своєї гіркоти й розчарування, але Олександр на сцену Амфітеатру вийшов із усмішкою і пообіцяв, що постарається доставити задоволення публіці. Зазвучали арії з опер «Севільський цирульник», «Любовний напій», «Паяци»... Публіка, яка звикла до легкої естради, завмерла. Можна сперечатися з режисером Василем Вовкуном про доцільність на початку програми так навантажувати непідготованих глядачів, і тому дехто став залишати залу. Пономарьов, бачачи маневри публіки, сказав: «Навіть якщо в залі залишиться одна людина, — я співатиму для неї», і став виконувати репертуар більш відомий — аріозо Ленського «Я кохаю вас, Ольго!» з «Євгенія Онєгіна», російські романси... ходіння залою припинилося. Саша вперше представив у Вітебську свою нову дружину Вікторію (22-річну студентку), для якої спеціально співав свої улюблені твори. Дуже тепло публіка прийняла його варіації українських пісень «Чорнії брови», «Ніч яка місячна», «Дивлюсь я на небо». А далі вся програма пройшла вже на «ура». Оваціями завершився вечір. Успіх Олександра Пономарьова повною мірою поділили музиканти Симфонічного оркестру (диригент Володимир Шейко) і танцівники Театру сучасної хореографії «Сузір’є Аніко». Після концерту до нас підходили колеги, які більше за всiх випустили критичних стріл, анонсуючи «Український бал», і дякували за чудовий вечір, вибачалися, що, виявляється, не мали рації.
ТЕТ-А-ТЕТ ІЗ ЗІРКОЮ
Хто на сьогодні на пострадянському просторі зiрковiший? Судячи з того, що ще в потязі «Київ — Санкт-Петербург» почалася суєта на кожній зупинці, прохання сфотографуватися і дати автограф, було «в облозі» купе «СВ», в якому їхав Андрій Данилко зі своєю групою, то саме екс-провідниця, а нині естрадна знаменитість — Вєрка Сердючка є зіркою №1. «Колеги-залізничники» не знали, як догодити Вєрці. Мало не щохвилини пропонуючи все краще, що виявилося в місцевому буфеті. Ажіотаж продовжувався й у Вітебську. На концерті-відкритті фестивалю, який тривав понад п’ять годин, очманілі журналісти, яких президентська охорона зібрала в Амфітеатрі за дві години до початку, вже погано сприймали те, що відбувається, але варто було вийти на сцену Сердючці, як усі пожвавилися, прокинулися й підспівували її хіти «Хорошо красавицам», «Любов не трали-вали». У середині виступу Вєрка пішла в народ, примусивши помітно понервувати охорону, бо на вечорі був білоруський президент О. Лукашенко. Звертаючись до зали, Сердючка покрутилася, даючи можливість теле- і фотокореспондентам відзняти її, і сказала: «Служу голубом миру між нашими країнами. Раніше виступала в страшному береті провідниці, а тепер подивіться — мільйон яскраво-червоних троянд ношу на голові». Публіка не хотіла відпускати Вєрку. Ведучі знаками показували, що час іти (концерт ішов у прямому ефірі), але Сердючка відмахнулася — «я ще не натішилася»...
Взагалі, хочеш побачити знаменитість без гриму і поспілкуватися із зіркою тет-а-тет — приїжджай на фестиваль. Найбільш аншлаговим концертом, окрім гала-програм відкриття і закриття, став вечір «Ти далеко», презентований інтернаціональним дуетом — Таїсією Повалій і Миколою Басковим. Вони обійшли за кiлькiстю глядачiв Аллу Пугачову, Філіпа Кіркорова, Валерія Меладзе, «Нових російських бабок». Басков перед виступом не полінувався, обійшов залу, окропляючи її святою водою. Чи це допомогло, чи щось інше, але Амфітеатр був заповнений повністю, а квітів надарували артистам стільки, що вони їх за раз не змогли занести за лаштунки. Микола був галантний і ходив гоголем перед Таєю. Вони співали сольно і дуетом, признаючись у любові до публіки. Біля гримерок артистів виловлювали журналісти, але їм довелося задовольнятися бліцами, бо співаки поспішали на літак — попереду їх спільний гастрольний тур Росією.
Валерій Меладзе признався, що вісім років не приїжджав до Вітебська і з нетерпінням чекав на зустріч. Пообіцяв сюрпризи, але сам був здивований, коли на сцену піднявся парубок і щось зашепотів на вухо. Охоронці побігли виручати співака, але Валерій сказав, що все гаразд. Він виконав декілька своїх шлягерів, а коли зазвучали акорди його популярної пісні «Актриса», знову з’явився незнайомець. Він цілком пристойно заспівав дуетом з Меладзе. Як пізніше з’ясувалося, ім’я новоявленого співака — Діма. Він бізнесмен, родом із Вітебська, а нині працює в Москві. Свій неординарний вчинок він присвятив коханій дівчині. Меладзе з гумором зазначив, що тепер знає, до кого звертатися, якщо буде потрібен бек-вокаліст.
Балерину Анастасію Волочкову журналісти закидали запитаннями не про творчість, а про таємниці дієти, як вона виховує дочку, чи скоро її весілля. А найбільш тусовочним на фестивалі був епатажний Нікас Сафронов. Він презентував 20 картин, одну навіть особисто вручив «бацьке Лукашенку», заручившись обіцянкою, що президент Білорусі попозує художнику для поповнення його «Президентської серії».
На ювілей запросили володарів Гран-прі і перших премій естрадного конкурсу. Нашу країну репрезентували: Тая Повалій, Руслана Лижичко і Денис Барканов. Представники ЗМІ взяли в справжню блокаду Руслану, але співачка не капризувала, давала інтерв’ю до й після концерту. Хоча її розпитували не лише про «Євробачення», новий проект «Дика енергія», але й про політичну ситуацію в Україні. Руслана не приховувала, що її, як народного депутата, хвилює нинішнє протистояння у Верховній Раді, але вона все одно з оптимізмом дивиться в майбутнє... Концерт Лижичко закінчився о пів на п’яту ранку. Глядачі довго не розходилися, вітаючи нашу співачку, для якої Вітебськ став трампліном до міжнародної популярності. Руслана — єдина співачка за всю історію конкурсу, що отримала десять балів від усіх членів журі! А її записи «Тиха ніч» і «Дикі гуси» досі користуються величезною популярністю в Білорусі, звучать на радіо і ТБ.
ЗАПРОГРАМОВАНА ПЕРЕМОГА
Традиційно однією з головних подій фестивалю є Міжнародний конкурс молодих виконавців естрадної пісні. Цього року Гран-прі вручали в 13-й раз (1992 і 1994 рр. обмежилися першою премією) і «Ліру» завоювала російська співачка Оксана Богословська (про підсумки «День» писав у № 113). До речі, на Вітебському конкурсі частіше за все перемагали представники колишньої Югославії (п’ять разів), тричі — Білорусь, двічі — Україна (Таїсія Повалій 1993 р. і Руслана Лижичко 1996 р.), один раз — Ізраїль. Росія довго не могла взяти цей рубіж. Лише 2001 року, коли журі очолила Алла Пугачова, Гран-прі присудили Теоні Дольниковій і вибухнув скандал. Аллу Борисівну звинуватили в упередженості, що вона витягувала «свою» конкурсантку. Співачка образилася і п’ять років не приїжджала до Вітебська. Організатори замовчують, як їм вдалося заманити приму російської естради, але на фестиваль вона приїхала потягом у спецвагоні, і своїм концертом розпочинала відкриття «СБ-2006». До речі, за кулісами Алла Борисівна скаржилася на проблеми з серцем, але, вийшовши на сцену, немовби забула про своє нездужання. Співала в основному свої перевірені часом хіти і декілька нових композицій, читала вірші. Її соло розбавив випускник «Фабрики зірок» Майк Мироненко, який всюди супроводжував Пугачову поза сценою. Примадонну завалили квітами, а ось залу було заповнено лише на 80 % (дуже дорогі квитки)... Вона виступила і на Гала-концерті-відкритті, отримавши з рук президента Білорусі Олександра Лукашенка премію «Через мистецтво до миру і взаєморозуміння» та після бенкету поїхала до Москви...
Цього року журі Міжнародного конкурсу виконавців естрадної пісні очолював Анатолій Яременко (Білорусь). Але ще до початку змагань у прес-центрі відкрито говорили, що переможе співачка Театру «Представлений» Льва Лещенка Оксана Богословська. Журналісти на прес-конференції, що передує конкурсові, пропонували, щоб співак вийшов зі складу журі, але Лев Валер’янович пообіцяв судити чесно... і поставив своїй протеже 10 (найвищий бал). Його колеги з суддівської бригади також високо оцінили виступ Оксани, й Богословська стала володаркою Гран-прі. Здавалося, що росіяни повинні тріумфувати, але колеги-журналісти, почувши результат, сиділи з кислими обличчями. Вони вболівали за Олексія Гомана, який опинився на другому місці. Запрограмована перемога не викликала в росіян радості, хоча з усіх конкурсантів (змагалося 23 співаки з 20 країн) Богословська дійсно була найбільш професійною і виступила набагато краще за інших. У нашої делегації також веселощів не спостерігалося. Українські конкурсанти — Дмитро Шелаєв і Юлія Сіренко посіли дев’яте та десяте місця. Слабкою втіхою послужив спецприз для 16-річної Сіренко від членів журі Тамари Гвердцителі та Льва Лещенка (одна тис. доларів), а також запрошення співака Серхата приїхати на Міжнародний фестиваль пісні Середземномор’я «Мегахіт» до Туреччини.
«БАЗАРЧИК»
Пісенну естафету продовжив Міжнародний дитячий музичний конкурс. Нашу країну на ньому репрезентували 11-річні Кирило Каплуновський і Ростислав Тодореску. Боротьба розгорнулася наполеглива. Змагалися 18 осіб. Причому юні співаки виконували зовсім не дитячий репертуар, а досить складні у вокальному плані твори. Підсумки конкурсу:
«Гран-прі» КАСЯ-БЕЛЛА , 10 років, Польща
«1-а премія»
Свілен СТЕФАНОВ , 10 років, Болгарія
«2-а премія»
Олексій ЖИГАЛКОВИЧ , 10 років, Білорусь
АНА , 11 років, Грузія
Кирило КАПЛУНОВСЬКИЙ , 11 років, Україна
«3-я премія»
Сара СПАСОЄВИЧ , 10 років, Боснія і Герцеговина
Ростислав ТОДОРЕСК У, 11 років, Україна
З ПЕРШИХ ВУСТ
— Я люблю «Слов’янський базар» і завжди із задоволенням приїжджаю до Вітебська, — призналася художній керівник ансамблю «Русская песня» Надія Бабкіна. — Найголовніше, що цей фестиваль нас усіх об’єднує, що він існує, і що ми на нього кожного року чекаємо. Мені дуже сподобався «Український бал». Ця програма помітно виділялася з фестивальної афіші. Ви, українці, ризикнули показати академічний репертуар у виконанні естрадного співака. Хоча можна чіплятися, що Олександр Пономарьов не дуже чисто виконував оперні арії, але він брав публіку щирістю свого виконання. Співак ризикував. Такі експерименти не кожному естрадникові до снаги, але Пономарьов зумів завоювати глядачів, і його дуже тепло приймала публіка. Хоча несподіваний репертуар зіграв із вашим співаком злий жарт. Деякі слухачі не були готові до сприймання класики і полишали залу, але ті, хто досидів до кінця концерту — отримали щиру насолоду. Що стосується конкурсу, то цього року він був дуже слабким. Навіть бали говорять самі за себе: Гран-прі (Оксана Богословська, Росія) — 205 балів, перше місце (молдаванка Наталя Гордієнко) — 198, друге місце — (росіянин Олексій Гоман) — 195, третє місце — 193 бали в італійки Чікс і вірменки Каріне Асирян. Тому ніхто й не радів, як було минулих років, коли переможці конкурсу були на багато голів вищі за інших учасників. Ось це мене дуже засмутило: планку змагань знижено, а цього не повинно бути.
— 15 років — досить довгий термін для фестивалю і його організаторам кожного разу важко чимось новим дивувати публіку, — вважає співачка з Естонії Анне Вескі. — Постійно підійматися вгору неможливо, але головне — тримати марку. Можна нарікати, що різноманітних програм стало менше, проте вони не знизили свого якісного рівня. У Вітебську виступають провідні артисти та колективи з багатьох країн, і фестиваль дає можливість знайомитися з тенденціями, які відбуваються в світовій естраді.
Я як член журі конкурсу «Вітебськ- 2006» повинна відзначити, що цього року був рівний склад співаків. Тому багато хто не зміг виділитися із загальної маси. Начебто нормально співали, але за душу не брали. Цей конкурс вокальний і потрібно показати красу і могуть свого голосу, але практично всі учасники не співали, а кричали. Навіщо кричати? У пісні треба вміти передати крик душі, а не брати децибелами. Перемогли співаки дійсно найкращі. Ніхто на нас, членів журі, не давив. Оксана Богословська перемогла в чесній боротьбі, і вона дійсно гарно спiвала. Сьогодні конкурс не має такого величезного значення, як раніше: виступив добре і про тебе довідалася вся країна. Тепер співаки, скоріше, перевіряють свої сили, самостверджуються. Дуже важливо: який репертуар ти виконуєш, наскільки у тебе сильна вдача, щоб ти зумів не лише пробитися, але й на довгі роки залишився в професії. Я бажаю всім молодим артистам вірити в себе, і тоді успіх стане їхньою постійною супутницею, а фестивалю зичу довгих років життя і процвітання. До зустрічі на «Вітебську-2007»!
