У паризькому театрі «Рон Пуен» Жан-Луї Трентіньян поставив виставу «Вибране», де грає головну роль. Точніше не стільки грає, скільки разом з іншими акторами читає уривки з «Щоденників» відомого письменника Жюля Ренара й есе сценариста Жан-Мішеля Ріба. Це сповнені іронії роздуми про тлінність усього земного, пишуть izvestia.ru. Останніми роками читання текстів зі сцени стало у Франції модним жанром. У ньому успішно випробовували свої сили Фанні Ардан і Жерар Депардьє. Та й сам Трентіньян виходив не так давно на столичні підмостки, декламуючи вірші Аполлінера й Арагона.
— Я знаю, що в мене зараз репутація буркотливого старого, — зітхає Трентіньян. — Власне кажучи, незважаючи на весь свій успіх, я ніколи не був людиною веселою. Мене, меланхоліка, завжди зачаровувала тема смерті. Але зараз я вперше в житті смішу публіку, і це мені надзвичайно подобається.
Кілька років тому актору довелося пережити страшну трагедію. На зйомках телефільму «Колетт» у Вільнюсі загинула його дочка Марі. У приступі ревнощів Марі вбив її супутник — популярний рокер Бертран Канта. Трентіньян був роздавлений горем. «Все втратило для мене сенс», — згадує актор. Однак саме сцена допомогла йому пережити цей страшний період.
У театрі Жан-Луї дебютував у 21 рік. Грав Шекспіра, Мольєра, Расіна, Шиллера, Іонеско, Теннесі Вільямса. Потім надовго пішов у кіно, знявся у понад 130 стрічках. Найкращими вважає ролі в таких картинах, як «І Бог створив жінку» Роже Вадіма, «Чоловік і жінка» Клода Лелуша, «Конформіст» Бернардо Бертолуччі, «Z» Коста-Гавраса.
Останні роки Жан-Луї живе відлюдником у селі недалеко від Авіньона. Тепер актора захоплюють, за його словами, найпростіші речі: схід і захід сонця, зміна пір року, цвітіння дерев. «Як актор я став набагато кращим, — вважає Трентіньян. — З роками я втратив марнославство, бажання неодмінно подобатися глядачам. Але кому спаде на думку пропонувати роль старому? Щоправда, є ще режисери, які вважають за краще грати на старих скрипках. Мене якраз дуже цікавить старість — це, можливо, найважливіший період нашого існування...»
