Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Повноліття «Київ Музік Фесту»

XVI Міжнародний фестиваль довів, що музика ділиться не на класичну й сучасну, а на «живу» й «мертву»
12 жовтня, 2005 - 00:00
МАЕСТРО ВОЛОДИМИР СІРЕНКО. КОЛЕКТИВ НАЦІОНАЛЬНОГО СИМФОНІЧНОГО ОРКЕСТРУ, ЯКИЙ ВІН ОЧОЛЮЄ, ВІДКРИВАВ І ЗАКРИВАВ ФЕСТИВАЛЬ / ФОТО МИХАЙЛА МАРКІВА РОЗМОВА ДВОХ КОМПОЗИТОРІВ-ПРОФЕСІОНАЛІВ. ПОПРИ ТРУДНОЩІ — ФЕСТ ВДАВСЯ. ЗЛІВА НАПРАВО — ЄВГЕН СТАНКОВИЧ І МИРОСЛАВ СКОРИК ФОТО ОЛЕКСАНДРА СИНИЦІ

Завершилася одна з найцікавіших культурних подій сезону — форум сучасної академічної музики, який традиційно представляє новітні художні досягнення українського та світового музичного життя: «Київ Музік Фест». Загалом він представив понад 200 авторів, відбулося понад 40 заходів і 80 прем’єр (світових і українських), в числі яких — Н. Паганіні — М. Скорик «24 каприси для великого симфонічного оркестру», І. Щербаков — кантата на вірші Л. Костенко «Ознака вічності»; І. Карабиць — Вокальний цикл на вірші Рабіндраната Тагора та ряд інших.

ПОВНИЙ ЗАЛ ОДНОДУМЦІВ: ЦЕ ДОБРЕ ЧИ ПОГАНО?

За тиждень фесту прозвучали: симфонічні, камерні, хорові, джазові, сольні концерти, пройшла науково-теоретична конференція «Музика III тисячоліття: тенденції та перспективи», авторський концерт і майстер- клас Б. Шеффера (Польща—Австрія) — при сприянні Польського інституту в Києві, а також безліч інших цікавих проектів. У рамках «Музичних діалогів» «Україна — США» (при сприянні Посольства США в Україні) і «Україна — Німеччина» вперше в нашій країні можна було почути твори американських (Д. Л. Займон, Л. Ділан, Е. Й. Йоргенсен, Дж. Різ) і німецьких (З. Борріс, Ф. Брукманн, О. Беннінггофф) сучасних композиторів у виконанні ансамблю сучасної музики «Мaxima» під орудою М. Кузіна та оркестру «Київська камерна академія» під орудою О. Беннінггоффа. Прозвучала музика наших прославлених класиків — Лятошинського, Ревуцького, Карабиця. Величезний інтерес слухачів викликали твори, написані відомими сучасними українськими композиторами: М. Скориком, В. Сильвестровим, Є. Станковичем, Л. Дичко, І. Шамо та представниками так званого середнього покоління — І. Алексійчуком, Г. Гаврилець, В. Журавицьким, С. Пілютиковим, В. Рунчаком, В. Степурком, І. Тараненком, К. Цепколенком, В. Шумейком, І. Щербаковим. Твори геніальних майстрів минулого — Б. Бартока, Комітаса, Г. Малера, Б. Бріттена, С. Рахманінова, А. Берга, А. Шнітке виконали кращі вітчизняні та зарубіжні музиканти.

У фестивалі брали участь, окрім приїжджих знаменитостей, найбільші київські колективи — Національний симфонічний оркестр України, Президентський оркестр, Симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України, ансамбль «Київська камерата», капела «Думка», камерний хор «Кредо», церковний хор «Видубичі» й багато інших. У рамках «Музичних діалогів: Україна — Естонія» відбувся камерний концерт, присвячений Арво Пярту приурочений до 70 річчя від дняйого народження. Композиції «винуватця торжества» чергувалися з творами чудових українських авторів: Станковича, Сильвестрова та інших. А остання сторінка буклету «КМФ» — путівника, що допомагав орієнтуватися в фестивальному різноманітті, представила «Чайковський-фест» (до 165-річчя російського класика): у Великій залі НМАУ відбулося урочисте відкриття концертного сезону ансамблю «Київські солісти» під орудою Б. Которовича...

Особливе задоволення публіці доставив концерт симфонічної музики, в якому брав участь Національний симфонічний оркестр України під орудою В. Сіренка. Музиканти блискуче виконали «Слов’янську сюїту» патріарха вітчизняної композиторської школи Б. Лятошинського і Другий віолончельний концерт Г. Ляшенка в чудовому виконанні соліста І. Кучера. Колонна зала філармонії була заповнена повністю і переважно публікою підготованою (колеги-композитори, музикознавці, виконавці, журналісти). Повна зала однодумців — це добре чи погано?

Звичайно, добре. Виконавцеві приємно грати не лише перед великою аудиторією, але композиторові приємно слухати свою музику разом із численними слухачами. Але з іншого боку: увага колег — це лише половина композиторського професійного успіху. Друга половина, якої нині бракує — увага публіки з любительських кіл. Тому популярність «Київ Музік Фесту» — це горезвісна «широка популярність у вузьких колах».

ЧЕРЕЗ ВІДСУТНІСТЬ РЕКЛАМИ ФЕСТИВАЛЬ ІСНУЄ, НЕМОВ У ПАРАЛЕЛЬНОМУ СВІТІ

Парадокс: тиждень триває фестиваль. Він збирає найпомітніші та найрізноманітніші творчі колективи, які виступають у кращих київських залах і навіть церквах. Фест — подія, про яку багато говорять у музичних і наближених до музики колах, а для звичайних громадян столиці він проходить майже непомітно. Реклами в ЗМІ дуже мало. Тому фестиваль існує немовби в іншому вимірі чи рівнобіжному світі, не перетинаючись із життям Києва. І це в той час, коли мешканці інших українських міст, далекі від розкішних щедрот столичного культурного життя, мріють про приїзд «Київ Музік Фесту», аби відпочити від суцільної «попси»...

Ті глядачі, хто хоча б раз побував на концертах «КМФ», з нетерпінням чекатимуть на нову зустріч. Програми фестивалю різноманітні й будь-який слухач може вибрати концерт на свій смак. Наприклад, у Малій залі НМАУ ім. П. Чайковського звучала органна, фортепіанна, камерно-інструментальна та вокальна музика.

Камерний ансамбль — абсолютно особлива галузь музичного мистецтва. Художня та технічна рівноправність партій ансамблю робить його однією з найбільш повноцінних форм самовираження для музиканта- виконавця. У ансамблі сценічна співтворчість анітрохи не заважає яскравому вияву індивідуальності кожного учасника. Одні лише назви творів, які прозвучали, розпалювали уяву слухачів: «Ad astra», «Хронометр», «Написи на воді»… На цьому концерті прозвучала прем’єра Прелюдії та Токати для фортепіано Івана Карабиця в майстерному виконанні Б. Деменка. У його грі поєднувалися проникливий, красивий, майже вокальний звук, владна переконливість і віртуозний розмах.

Справила сильне враження ще одна прем’єра — вокальний цикл І. Карабиця на вірші Рабіндраната Тагора. Заворожливий спів переносив до поетичного та барвистого світу Сходу, чи то якийсь рівнобіжний вимір… Концертний триптих для органу за назвою «Ad astra» (автор Є. Петриченко) приголомшив потужністю та багатством тембрових ефектів і звукових барв, і як завжди привабливу та ні на що не схожу музику подарувала І. Алексійчук. Незважаючи на багатство найрізноманітніших (у тому числі драматичних) образів у її творах, загальне враження від них чомусь завжди світле.

Прозвучало також тріо польського автора Р. Твардовського (Польща). Цікаво було шукати в цій привабливій музиці специфічно-національні риси, які в сучасній музиці важковловлювані (наш час майже стер відмінності між культурами різних народів, особливо розташованих по сусідству).

Композиторам, як і музикантам-виконавцям, із професійною самореалізацією зараз дуже складно показати свою творчість публіці. Тим дорогоцінніша кожна хвилина фестивалю, який примушує звучати невідому поки що музику. Для музиканта-виконавця безцінна співпраця і живе спілкування з композитором-сучасником — так народжується найточніша й найглибша інтерпретація.

Безперечний плюс «КМФ» — проект створення відео- та аудіо-архіву. Так що, можливо, всі унікальні новинки сучасної академічної музики і твори, які рідко виконуються, можна буде почути і в записі...

Захоплююче дійство (яке поєднувало музику, хореографію, медитацію, хеппенінг та інше) відбулося в Театрі на Подолі. Авторський концерт Богуслава Шеффера (Польща—Австрія) привернув до себе особливу увагу шанувальників сучасної музики. Вечір пройшов із аншлагом. 76-річний Богуслав Шеффер (народився у Львові, вчився в Кракові у Артура Малявського та у Здзіслава Яхимецького, учня Арнольда Шенберга), доктор гуманітарних наук, автор книжок про нову музику, в тому числі підручника «Вступ до композиції». Його називають «настільною книжкою сучасних композиторів». Шеффер є автором підручника «Історія музики». Він написав понад 400 музичних творів і 29 театральних п’єс, поставлених у багатьох містах Польщі й за кордоном — від Осло до Мадрида. Богуслав Шеффер — володар маси музичних нагород, професор композиції в Академії Музики «Моцартеум», 3альцбург (Австрія), фундатор власного музичного видавництва «Кольш Едиціон». Виставки графічних робіт Богуслава Шеффера проходили у Відні, Парижі… Володар усіх цих пишних титулів і регалій виявився прекрасним маестро і дуже привабливою людиною. Пан Богуслав простодушно радів успіхові, немов хлопчина, підстрибуючи в такт оваціям…

Майже потойбічне враження від звуків, які обробляються електронікою було від виступу Марека Холоневського (електронік медіа). Він учень Шеффера (закінчив Краківську музичну академію). З 1976 року працює в Студії електроакустичної музики, а нині вже є професором композиції в цьому ВНЗ. Марек Холоневський — засновник декількох музичних товариств, викладач, композитор, виконавець «живої комп’ютерної музики» і автор комп’ютерних аудіовізуальних проектів, Холоневський пише інструментальну та комп’ютерну музику для театру, кіно та радіо.

Потрібно сказати, що весь виступ виглядав фантасмагорично: світлові ефекти вводили глядачів у нірвану. Актори невимушено залучали їх до дії, а маленькі розміри зали Театру на Подолі сприяли тому, що сценічні події змішувалися з реальним життям. До акторів можна було доторкнутися руками. Ті глядачі, які зазирнули в ноти, за якими грав знаменитий Шеффер, бачили різнокольорові картинки та химерні графіки. Артисти балету А. Чемікос та А. Корнєва зробили «Поезії» для магнітної плівки ще поетичнішими та барвистішими, насиченішими за значенням. Дуже сподобалася публіці невелика драматична п’єса самого Б. Шеффера у виконанні акторів Театру на Подолі Ігоря Волкова та Сергія Бойка, створена музикантом для музикантів. Цей дотепний твір, і в той же час із філософським підтекстом, наповненим музикознавчими міркуваннями. Цей «Fragment III» для двох акторів із акомпанементом кларнета, віолончелі, фортепіано і електроніки медіа (в перекладі з польської Боднар), з абсолютним розумінням було сприйнято публікою, яка складається переважно з колег- музикантів. Після концерту залишилося приємне та дивовижне враження: чи чаклунства, чи то містифікації.

ДЖАЗ — ЯСКРАВА СТОРІНКА «ФЕСТУ»

Ще одна «сторінка» фестивалю — джазова. Відбувся концерт пам’яті В. Симоненка (режисер В. Лукашов), в якому брали участь Джаз-дует — Ольга Войченко (вокал) і Сергій Капелюшок (гітара), Сергій Бедусенко, В’ячеслав і Тимур Полянські (фортепіано), Володимир Шпудейко (джаз-степ), Київський квартет саксофоністів, Сергій Хмельов. Незважаючи на те, що концерт почався о 22.00, зала була повною. За настроєм, захопленою реакцією публіки, за своєю популярністю всі номери програми звучали, немов на біс. На вечері було виконано всесвітньо відомі хіти в фортепіанному виконанні, була чарівність джазового вокалу, неповторний тембр гітари, і виступ віртуозного Шпудейка. Цей танцюрист-віртуоз примусив половину глядачів встати зі своїх місць, щоб не пропустити жодного його запаморочливого «па» чечітки. Слухачі тепло прийняли квартет саксофоністів. Він звучав як повноцінний оркестр. Публіка отримала величезне задоволення від Фестивалю з великої літери та його виконавців.

МУЗИЧНІ ДІАЛОГИ

У рамках фестивалю пройшли «Музичні діалоги», зустрічі, диспути, майстер-класи. Потрібно зазначити, що в програмах «Київ Музік Фесту» особливу увагу було надано творам українських композиторів. Нарівні з такими майстрами, як Мирослав Скорик, Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Леся Дичко та іншими, на «рівних» презентували свої твори представники середнього та молодого поколінь, зокрема: Алексійчук, Гаврилець, Ланюк, Степурко, Гречко, Кузін, Сегін та інші композитори. Які вони всі різні: композитори декількох поколінь, від маститих метрів і зрілих експериментаторів до зухвалої молоді, яка ставить всі традиції, звичаї та прийоми з ніг на голову і вивертає навиворіт. Але все ж музика ділиться передусім не на класичну та сучасну, а на хорошу та погану, на живу і мертву.

Завершився фестиваль великим симфонічним концертом, у якому брали участь капела «Думка» під орудою Є. Савчука, Б. Стельмашенко (флейта), читець — Л. Кадирова, Г. Булибенко (орган). Програма вечора складалася з одних прем’єр. Уперше прозвучали чотири масштабних твори: Концерт №2 для флейти та симфонічного оркестру В. Бибика «From Light and Quiet», С. Пілютикова «Під покровом часу» для симфонічного оркестру, В. Степурка «О, Боже мій» (кантата-реквієм на вірші В. Стуса для соліста-тенора, змішаного хору, читця, симфонічного оркестру та органу), С. Луньова «Tutti» для великого симфонічного оркестру.

Найголовніше завоювання «Київ Музік Фесту» — те, що завдяки йому звучить музика, яка рідко виконується або яку ще ніколи раніше не чули, часом датована поточним роком. На фесті завжди багато відкриттів; нова, найсвіжіша, актуальна музика.

Олена ЖУКОВА, спеціально для «Дня»
Газета: 
Рубрика: