Такі кінематографічні експансії давно сталі невід’ємною складовою повсякденної роботи команди МКФ «Молодість», проводяться вони із завидною регулярністю в Німеччині та Франції, Польщі й у самій Україні. Сьогодні, коли наша країна кров’ю відстоює власну ідентичність і право вільного вибору, знайомити європейців з нами, використовуючи один із найпотужніших інструментів, — один із найефективніших методів у інформаційній війні, розв’язаній «доброзичливим» північним сусідом.
Покази пройшли в новому залі знаменитої мюнхенської Кіношколи, повними залами довівши зростаючий інтерес до нас.
Відкривав Тиждень фільм Олеся Саніна «Поводир», який презентував його продюсер Ігор Савиченко. В Україні ця стрічка викликала багато суперечок та дискусій, але внутрішній прокат продемонстрував істинний інтерес глядачів до теми картини. І хоча у мене є претензії до художніх прийомів, кастингу й інших професійних моментів цієї стрічки, не можна не визнати, що політична складова сюжету викликає гостре співпереживання. Реакція німецького глядача (а зал був заповнений не лише діаспорою, що ностальгує) була настільки ж емоційною, як і в українських кінотеатрах.
До програми Тижня увійшов також конкурс «Національний короткий метр», який презентував переможець цього конкурсу на «Молодості-2014» Нікон Романченко. Окрім його фільму «Обличчя», до нього увійшли роботи «Равлики» (реж. Марина Врода), «Прості речі» (реж. Олександр Ратій) та інші.
Тепло був прийнятий глядачами фільм Вікторії Трофименко «Брати. Остання сповідь», який вже довів свою спроможність на багатьох міжнародних фестивалях.
Класику українського кіно, фільм Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу», представив виконавець однієї з ролей, який сьогодні очолює Агентство у справах кінематографії України — Пилип Іллєнко.
Логічним фіналом показів стала стрічка Дарини Онищенко «Істальгія», який є копродукцією з Німеччиною. Його презентували режисер картини, продюсер Сімон Амбергер й актор Олексій Горбунов.
В рамках Тижня відбувся концерт Олексія Горбунова, який розширив коло його шанувальників. Варто зазначити, що артист, який давно живе в Москві й не обділений запрошеннями, приїхав до України, відмовившись від багатьох ласих перспектив, щоб взяти участь у зйомках нового українського фільму про Національну гвардію.
Українське кіно, незважаючи на складнощі сьогодення, працює, доводячи свою життєздатність і місце в колі рівних європейських колег. Фінансову складову, вже не вперше, гідно вносить до його популяризації Всеукраїнський благодійний фонд Ігоря Янковського «Ініціатива заради майбутнього». І робить це з любов’ю до національного кінематографа, гідно й благородно.
