Iван Мазепа для одних — патріот, який намагався вирвати свою Батьківщину з московського ярма, для інших — зрадник російського царату, підданий церковній анафемі.
Нещодавно відбулася подія, яку давно чекала громадськість Києва. Міська рада прийняла рішення про перейменування вулиці Січневого повстання у вулицю Івана Мазепи. Однак це не сподобалося тим силам, які завжди проти всього українського. Дивно, але разом із ними, в одній колоні, виступила й Українська православна церква (Московського патріархату). Для них і зараз ближче революціонери-повстанці, які завдали непоправної шкоди церкві, ніж гетьман, який надзвичайно багато зробив для її розвитку. Ця ж церква висловилася й проти пам’ятника гетьману в Полтаві. Все це прикривається церковною анафемою на Мазепу. Її проголосили за наказом Петра I, який порушив церковні канони й самочинно правив церквою. Ось хто заслуговував на анафему, а не Мазепа. Зрада ж монархам була в той час не поодиноким випадком в історії Європи. Мазепа пішов на такий відчайдушний крок заради України, а не своїх особистих інтересів. Жаль, що частина козацької старшини не підтримала його. Поразка у Полтавській битві на довгий час відкинула сподівання українців на незалежність своєї країни, ізолювала їх від європейського культурного процесу. Наслідки цього ми пожинаємо сьогодні. Настав час говорити правду про Мазепу, а церкві пора прокинутися від двохсотлітнього летаргічного сну.
З огляду на це дуже важливою справою мають бути новітні наукові дослідження. Саме вони повинні правдиво показати діяльність гетьмана в контексті українсько-російських відносин другої половини ХVII — початку ХVIII століть. Численні публікації, монографії та телевізійні передачі про нього часто містять не завжди достовірну інформацію, адже з ім’ям Мазепи пов’язано багато легенд і чуток.
Одну з них, яка стосувалася скарбів гетьмана, намагалася розкрити телекомпанія СТБ. Програму під назвою «Прокляті скарби Мазепи» транслював нещодавно цей канал. Зрозуміло, що тема скарбів взагалі цікава для обивателя, ну а гетьманських, та ще й «проклятих» — мала привернути увагу багатьох. То що ж ми побачили? Молодого ведучого В’ячеслава Гармаша, який відкрив нам мало не всі таємниці, пов’язані з Мазепою. Він все знайшов, все з’ясував! А насправді вся передача не вийшла за межі вже давно відомих чуток. Розпочинаючи телевізійний проект про історичну особу, а тим більше про таку як Іван Мазепа, доцільно запрошувати наукових консультантів. В противному разі вийде мильна бульбашка. Нам знову нав’яжуть легенду польського шляхтича Яна Пасека про молодого ловеласа Мазепу, прив’язаного до коня. За словами ведучого програми, той кінь «скакав десять днів». Слухаючи це, стає жаль усіх трьох!.. А як можна зрозуміти фразу «Князь Мазепа одружився...»? Пересічний глядач, можливо, не зверне на це уваги, хоча достовірно відомо, що гетьман отримав цей титул незадовго до смерті, тільки 1707 року. Таких «дрібниць» у передачі багато. Чого варті розповіді про секретні рудники на Полтавщині, на яких добували золото, про дарунок Мазепою цареві злитків дорогоцінних металів, про боротьбу з Кочубеєм за діамант тощо? Документально це не було підтверджено нічим. Із мемуарів сучасників Івана Степановича відомо, що він дарував цареві золотий хрест з діамантами, коштовні шаблі, спис та щит, прикрашені золотом та діамантами. Чи повернувся б гетьман з Москви живий, якби привіз туди злитки? Сумнівно.
Якщо вірити передачі, то вийде, що Мазепа та Кочубей ворогами стали з моменту отримання Іваном Степановичем гетьманства й, усього-на- всього, через великий діамант турецького султана. Проблема з Мотрею чомусь винесена на другий план. При цьому не береться до уваги той факт, що Мазепа був названим батьком Мотрі й часто гостював у Кочубеїв. Це спростовує дані про їхню давню ворожість. Головною суперечкою стала ця молода дівчина, на якій Мазепа мав намір одружитися. Хто знає, чи хотів гетьман смерті свого кума, однак рішення царського суду виконав. За словами ведучого, серед цінностей забитого знайшовся і той самий діамант. Дивно, однак в опублікованих документах того часу такий діамант не згадується. Відоме тільки золоте перо з діамантами покійного султана, яке було в 1709 році у Мазепи. Однак воно не мало для керманича Війська Запорозького якоїсь надзвичайної цінності, яка могла б привести до ворожнечі з Кочубеєм.
У передачах історичного циклу все повинно бути вивірено до дрібниць. І коли повідомляють, що шведських послів Мазепа приймав у «таємному замку», глядач не дуже в це і вірить, бо важко уявити, що в гетьмана були такі замки. Резиденції, будиночки — так. Однак ведучий програми В’ячеслав Гармаш все ж таки знайшов у якомусь лісі місце, на якому стояв той самий «таємний замок». Це викликає тільки посмішку.
Заяви про знайдені в Петербурзі документи, пов’язані з українським гетьманом, також нічим не підкріплені. А бажано, інакше це виглядає черговим «відкриттям Америки».
Хоча програма і присвячена скарбам, однак про них нічого суттєвого не було сказано. Її авторам, мабуть, невідомо, що по смерті Івана Мазепи в Бендерах працювала комісія з розгляду претензій козацької старшини на гетьманський спадок. У документах комісії є багато повідомлень про скарби Івана Мазепи і Війська Запорозького. Останні гетьман часто використовував як свої особисті. Старшина добре це знала й надала комісії свої підрахунки. Згідно з ними, над річкою Пслом до рук московітів потрапило 80 тисяч золотих, у Білій Церкві — 50 тисяч імперіалів, а в Печерському монастирі — 180 тисяч імперіалів. Із собою гетьман привіз до Бендер 100 тисяч дукатів і коштовне каміння, а ще чималі суми надав різним особам, серед них і шведському королю Карлу ХII 60 тисяч золотих. Незважаючи на претензії козацької старшини, майже всі цінності, які залишилися по Мазепі, отримав його племінник Андрій Войнаровський. Гетьманські клейноди були привезені в Україну в 1714 році полковником прилуцьким Дмитром Горленком і передані Скоропадському. За час свого гетьманства Мазепа витратив значні суми грошей на побудову церковних споруд та на вкладні речі до них. Частина останніх збереглася і перебуває в музеях. Але це залишилося поза увагою програми.
Що ж до знаходження якоїсь частини скарбу Мазепи і Війська Запорозького, схованої в Україні, треба визнати, що така можливість не виключається. Однак упевнено заявляти, що скарби лежать у підвалах зруйнованої церкви в Батурині, є справою ризикованою. У гетьмана були набагато кращі місця їхнього збереження. Одне з них — це Києво- Печерська лавра. Крім 180 тисяч імперіалів, вилучених московітами, в ній був знайдений величезний скарб золотих і срібних монет. Це відбулося в 1898 році. З огляду на ряд обставин можна уявити, що ці гроші належали князю К.К.Острозькому та гетьману І.С.Мазепі.
Помилкою творчого колективу слід вважати і саму назву передачі. Переглянувши її, глядач так і не розуміє, чому скарби Мазепи прокляті? Хто й коли їх прокляв? Пов’язувати це з церковною анафемою недоречно, адже вона виголошується людині, а не речам. А як розуміти слова ведучого про те, що помер Мазепа проклятий, усіма забутий? Такі слова несправедливі до людини, яка зробила відчайдушний крок для блага своєї Вітчизни. Отака правда в програмі «В пошуках істини».
До теми висвітлення життя і діяльності Івана Мазепи приєднався нещодавно і «5 канал» українського телебачення. Глядачам показано чотири частини програми. Зрозуміло, що це популярний телевізійний проект, тому вимагати документальності від нього складно. В ньому Мазепа чомусь стає найбагатшим паном Європи, та ще й дуже вродливим парубком, на якого заглядалася не одна молодиця. До негативних моментів програми можна віднести також і занадто довге перебування на екрані гарненької ведучої. Однак маємо надію, що наступні програми будуть більш документальними, адже люди бажають знати правду про Івана Степановича Мазепу.
Підтримуючи рішення Київської міської ради, хочеться внести ще й пропозицію про встановлення пам’ятника цій людині в районі сучасної площі Слави, замість погруддя заколотника Іванова. Неподалік від цього місця збудував Мазепа Миколаївський собор, поруч із ним мав свій будинок. Його благодійність до Києво-Печерської лаври не знала меж. Мільйон золотих надав він тільки на будівництво кам’яного муру з баштами і церквою Всіх святих у Києво-Печерській лаврі. А ще була реставрація Успенського собору і церкви св. Трійці, дорогоцінні вклади до ризниці, кошти на побудову дзвіниці тощо. «Милостивий патрон святої обителі, щедрий благодійник», — називали гетьмана печерські ченці на початку ХVIII століття. А сучасні — організовують церковні ходи проти нього... Мати гетьмана також була пов’язана з цією вулицею. В сані ігумені Вознесенського дівочого монастиря під ім’ям Марії Магдалини вона довгий час жила напроти лаври. Так що рішення міської ради цілком обґрунтоване. Мазепа прописаний на цій вулиці давно й назавжди!
