Виставка «Яблуневий сад», що проходить у Центральному будинку художника, присвячена Року Грузії в Україні й об’єднує персональні виставки двох хмельницьких художників — Неллі Павлової і Автанділа Гігаурі. Неллі Павлова представляє живопис і графіку, Автанділ Гігаурі — живопис і скульптуру. Крім того, обидва митці є авторами інсталяції «Пікнік хмельницьких артефактів», у якій різноманітно обігрується символіка саду (і в якій, як повідомляють автори, «беруть участь зелені яблука та українські старовинні речі подільскої бібліотеки-музею товариства ім. Сковороди»). Взагалі ж яблука присутні «як натхненні універсальні космологічні об’єкти, що вступають у комбінаційні взаємовідносини з навколишнім простором».
Картини Неллі Павлової — результат рішучого бажання осягнути (й досягнути) закони якогось праживопису, святково-барвистого, лаконічного, символічного, філософського. У своїх пошуках художниця орієнтується водночас на народне мистецтво («Розплетена коса», «Солов’їна ніч», «Білі яблуні») і супрематизм Малевича («Бажання чорного квадрата», «Рух площини»). Графіка Неллі Павлової вирішена абсолютно інакше. Це дуже поетична й трохи сумна сюїта, присвячена старовинній архітектурі невеликих українських міст («Сатанів», «Антоніни», «Меджибож», «Проскурів»).
Живопис Автанділа Гігаурі — репортаж з особливого простору, немов сплетеного або витканого з незліченної кількості різнокольорових ниток-прутиків. Тут мешкають довірливі, мудрі, кумедні, сумні різні створіння, що згадують дитинство й чекають любові, а також сповнені не меншого значення глеки й плоди («Самотній романтик», «В’язень бажань», «Наповнювач глеків»). «Заломлюючись» у скульптуру, видіння художника залишаються характерними й пізнаваними, але стають немов більш концентрованими, й тому, можливо, менш багатозначними («Коли співає місяць»).
