Відомий глядачеві як добрий казковий герой («Таємниця снігової королеви», «Дракоша і компанія», «Пригоди Петрова і Васечкіна»), а також за культовими радянськими фільмами («Зимова вишня», «Дайте книгу скарг», «Маленька Віра», «Сибірський цирульник» та інші) російський актор Олександр Леньков 12 травня привозить до Києва виставу, приурочену 64-й річниці Перемоги. Разом зі своїми учнями вже відомими за численними ролями в кіно — Єгором Сальниковим («Реальний тато»), Галиною Боб («Втомлені сонцем-2»), Антоном Сорокіним («Глухар», «Юнкери»), Ярославом Жалніним («Карасі») та ін. — він покаже в Будинку офіцерів постановку за повістю знаменитого барда Булата Окуджави «Будь здоровий, школяре!» На цю виставу буде безкоштовно запрошено ветеранів, які мешкають у Києві.
Нагадаємо, Леньков із учнями (ідея, сценарій — Єгор Сальников, режисер-координатор — Георгій Караяннідіс) — тоді ще студентами ВДІК — створили цю виставу 2007 року. А на велику сцену його благословила вдова поета Ольга Окуджава на щорічному фестивалі пам’яті великого барда: «Я дуже боялася йти на цю виставу, знаєте, як за нашого часу до війни ставляться, — говорила вона. — І взагалі я рідко ходжу на вистави за творами чоловіка. Хлопці, поки ви молоді, це потрібно грати». Постановка пройшла вже близько півсотні вистав на різних майданчиках. Вистава стала лауреатом престижних театральних фестивалів.
— Зараз, у контексті цієї вистави найцінніше те, як тема Другої світової війни діє на молодих людей, які не мають, на щастя, вже ніякого стосунку до тієї війни, — сказав Олександр Леньков. — Я дивлюся на їхні обличчя й бачу, що їм це цікаво, що для них це відкриття, коли через призму війни показані людські, в цьому випадку — хлоп’ячі стосунки...
Булат Окуджава розповів про хлоп’яцтво, нерозсудливість і прості «радощі» на війні: набридлий, але такий, що не дозволяє померти з голоду гороховий концентрат, про крадений спирт із каструлі, яка передається по колу, про захоплення від проливного дощу, який нарешті перервав канонаду, яка не змовкала, і про солдатські сни 18-річних вояків. Виставу зробили про те ж саме. У цій повісті Окуджава описав, як він побачив війну, будучи молодим. А тепер про це інші молоді, мої учні, розповідають глядачам.
Актори вгадали в головному — у відчуттях юнаків, майже хлопчаків, яким би ще ганяти в футбол та грати у козаків-розбійників, а їм випала справжня війна. Класична тема російських хлопчаків, долею поставлених перед страшними випробуваннями. Хлоп’ята закохані, і закохують у простоту дійства, де герой — та й чи герой? — боїться і кричить «мама», де противника навіть не видно... така побутова, рутинна війна в жанрі військової трагікомедії з елементами містики.
