Живопис Аліни Малішевської — химерний і витончений, частіше сумний, романтичний, казковий. Художниця не приховує своєї справжньої закоханості у Срібну добу, особливо у мистецтво Врубеля, якому, крім усього іншого, безсумнівно присвячені також її букети ірисів та бузку.
Героями картин Аліни Малішевської нерідко стають близькі люди, перевтілені в героїчного «Мисливця», «Морське божество» чи алегорії пір року. Однак не менш охоче художниця звертається і до традиційних персонажів, вибір яких, проте, надзвичайно характерний — Джульетта й Офелія, Снігуронька і Мавка, П’єро і Маленький принц. Усі вони для Аліни Малішевської — мрійники, й усі вони (за винятком, може, тільки Маленького принца) приречені.
Проте меланхолійність розказаних художницею казок не варто перебільшувати, а тим більше нагнітати. Її світ — це ще і променистий «Київський фонтан», де під покровом квітучих каштанів мирно співіснують кияни, що прогулюються, як мінімум трьох різних віків.
