До ювілею нашого класика відомий актор Львівського театру ім. М. Заньковецької Святослав Максимчук випустив компакт-диск поетичних творів Кобзаря «Мій Шевченко». Записано 110 творів (серед них – комедія «Сон», поема «Марія», решта – менші поезії), виконання яких звучить впродовж майже 7 годин! Поезії записані в хронологічному порядку, виконання кожної з них артист завершує закарбуванням дати і місця написання, змальовуючи таким чином усю еволюцію творчості Поета і відображену в ній еволюцію його світогляду.
Ця праця – підсумок творчого діалогу митця з Шевченковим словом, який триває все його творче життя! Максимчук прожив непросте життя, та, незважаючи на усі незгоди, йому вдалося пронести у душі свій найбільший скарб – вірність слову! Довкола дороги до Кобзаря, найважливіших, пам’ятних, етапних «зупинок» і творчих напрацювань наша розмова зі Святославом Максимчуком.
- Перше моє знайомство з творчістю Тараса Шевченка відбувалося, коли я чув від батька рядки із «Кобзаря», - пригадує С. МАКСИМЧУК. - У час мого дитинства ознайомлення з творчістю Т.Шевченка не могло обійтися без поеми «Катерина», в розуміння перших рядків якої вкладалося трохи більше, ніж буквально давав сюжет – а саме те, що називається національним мисленням. Наступним щаблем мого стала поезія «Чигрине, Чигрине», яка спочатку була для мене менш зрозуміла, але потім – в час шкільного навчання більше зрозумів чому Чигирин, що там починалося і чим скінчилася наша трагедія, пов’язана з Богданом Хмельницьким. Відтак, обов’язковим був і «Садок вишневий коло хати…». А ще й той факт, що я народився 9 березня, волею-неволею теж наводив на роздуми про Шевченка. Під час навчання в Харківському театральному інституті моєю самостійною роботою було посланіє «І мертвим, і живим…». У 1964-у до 150-річчя ювілею Тараса Григровича я записав цей твір на радіо.
Того ж року стараннями викладачів філології Харківського університету перед пам’ятником Шевченкові 9 березня було невеличке віче в присутності кількох десятків людей. І от я стояв перед пам’ятником – спиною до Шевченка – і читав «Осії Глава 14» і «Мені однаково». Той пережитий момент став потрясінням: враження, що з Богом на сповіді розмовляю! Згодом, коли я переїхав до Львова, було чимало цікавих моментів, пов’язаних з Шевченком. 9 березня 1965р. я був запрошений до нашого університету на вечір. Виконував поезії «Мені однаково» та «Осії глава 14». А потім, на прохання слухачів, прочитав «І мертвим, і живим…». Після цього мені було заказано більш як на 10 років виступати в Львівському університеті… Як мені згодом розповіли, парторг заявив, що «… або в університеті я, або Максимчук. Він більше виступати не буде»! Потім кожного року щось нового зі спадщини Кобзаря до репертуару долучав.
У 1970-ті, коли після арештів Шевченківські вечори були»не рекомендовані», я знаходив можливості до 9 березня зробити хоч 2-3 виступи поезії Кобзаря. Виступав де міг… У1979 р. Театр ім. М.Заньковецької гастролював у Казахстані і я на телебаченні з власної ініціативи читав вірші Шевченка. А згодом у львівському Будинку актора представив цілу Шевченківську програму. Потім до неї долучилася поема «Марія», і я відважився запропонувати представити свій доробок у Львівській філармонії ( у першому відділі – поезії різних періодів, а в другому – на завершення – поема «Марія»). Це була друга половина 1970-х. Так виникла програма «Моя Шевченкіана», яка дуже для мене дорога, я її постійно поновлюю, збагачую, презентую як в Україні, так і далеко за її межами.
- На вашу думку, які якості повинен мати читець, який виконує твори Кобзаря?
- Шевченка читати неймовірно складно. Ця поезія не терпить у виконанні найменшої фальші. Впродовж багатьох років розказую своїми студентам-акторам, що якщо ти наблизився до Кобзаря, то – ти трошки піднявся над собою!
- Слухачі вас знають як пропагандиста живого слова української класики не тільки зі сцени, але з звукозаписної роботи…
- У 1979 р. відбувався запис для фонохрестоматії з української літератури для 8-9 класів школи. Це був проект Міністерства освіти. З намови дикторів Петра Бойка та Олени Коваленко я був запрошений для запису. Там записав твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Юрія Федьковича, Павла Грабовського, Василя Стефаника і Марка Черемшину. Вихід фонохрестоматії став величезною подією. Вчителі гарно відгукувалися про неї і дякували за таку підмогу для роботи вчителя у школі. Потім була поїздка в Америку, до Канади. У 1998-у, перебуваючи у Монреалі (Канаді) і гостюючи у родині адвоката Карпішки, з його пропозиції, записав перший компакт-диск «Моя Шевченкіана». Потім, 2003 р. на аудіокасеті читав поему «Марія», а тепер – в 2014 р. – здобувся на виконання потужного диску з творів Тараса Григоровича.
Диск писався на радіо «Вознесіння» звукорежисером Віталієм Бохонком. Він має тонке відчуттям слова і мистецької правди. Ми писали по 2 - 3 варіанти (інколи і 5 разів записували), а потім обирали краще. Так, «Псалми Давидові» переслухав і зрозумів, що так не може звучати Шевченко (найдовше працював саме над псалмами). Зазвичай, я до кінця ніколи не буваю задоволений записаним, бо коли кожного разу прослуховуєш наново виникає бажання кожен раз інакше інтерпретувати і переробити. Є твори, де мені здається, що я найближче до Шевченком. Ідеальний варіант для виконавця, коли він зливається з автором. Актор працює з режисером, а я – читець і мушу мати партнера в особі слухача.
У поліграфічному оформленні використано графіку видатного майстра Івана Остафійчука. Диск «Мій Шевченко» Святослав Максимчук презентував зі сцени львівського Євромайдану і по екземпляру подарував майданівцям міста Лева і Києва, щоб з їх сцен та гучномовців звучали вірші великого Кобзаря.
