Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Про звірів чи про людей?

Житомирський облмуздрамтеатр запропонував свою версію відомої історії Кіплінга
11 січня, 2012 - 00:00
ФОТО НАДАНЕ ТЕАТРОМ

Класична казка «Мауглі» про пригоди і змужніння хлопчика, який потрапив у світ тварин, давно стала бестселером, і не лише дитячим. Тож не дивно, що Житомирський обласний музично-драматичний театр удався до неї, зробивши сценічну версію. Жанр вистави художній керівник театру й постановник спектаклю Наталія Тимошкіна визначила як мюзикл без вокалу. Справді, у виставі вдосталь музики й танцювальних сцен. Зрозуміло, дійство призначене насамперед для дітей, і наголос зроблено на поєднанні видовища з делікатним утвердженням певних моральних чеснот. Пані Тимошкіна розповіла «Дню», що хотіла відтворити цю історію так, як її написав Кіплінг, тобто розповісти засобами театру про вічне — дружбу, зраду, розуміння. Утім, на погляд уважних дорослих глядачів, деякі мотиви казки були гостросучасними: ідеться про закони джунглів, а також про сцени, де за Мауглі, якого хотів розірвати Шерхан (артист Анатолій Доманський), поручилися Багіра (її грала Марина Рогова, вона ж — автор інсценізації) та Балу (Олександр Шкарупа). Мудрим і сильним вожаком, який шанує правила і права (хіба ж не сучасна колізія?), показано Акелу (Петро Авраменко). Молодий актор (ще студент) Олександр Литовченко, який грав Мауглі, визначив бачення свого героя спочатку як людини, яка будь-що хоче ствердитися вовком, тому що жителі джунглів убачають у двоногих зло. Але коли він рятує звірів від вогню й гордо заявляє: «Я, Мауглі, — людина!», то усвідомлює, що й у своїй первісній іпостасі він може бути захисником світу джунглів, який дав йому прихисток.

Власне, вибраний жанр — мюзикл без вокалу — передбачав, що спів має бути чимось компенсовано. Цю роль з успіхом виконали танцювальні сцени — їх ставила головний балетмейстер Ірина Антонюк. Велику вправність у хореографії та пластичність продемонстрували Марина Рогова (Багіра) та Петро Авраменко (Акела). А світ джунглів у живописних і виразних декораціях відтворив головний художник театру Валерій Кулавін. А про кого вистава — про звірів чи нас, людей, — це питання, над яким, очевидно, варто поміркувати і дітям, і дорослим.

Валерій КОСТЮКЕВИЧ, «День» Житомир
Газета: 
Рубрика: