«Кажуть, його немає... Ми вам покажемо!.. Якщо у вашому селищі чи містечку немає кінотеатру, не біда. Кінотеатр приїхав до вас!» Це розмова головних героїв (Богдан Бенюк та Ахтем Сеітаблаєв) з короткометражного фільму, створеного компанією «Вавілон», який анонсував Національний тур «Кіно просто неба», що прокотився цим літом десятьма областями нашої країни, аби доставити (у буквальному сенсі) до глядача сучасні українські фільми. А ще проінформувати співгромадян офлайн: наше кіно є! Воно знімається, розвивається і прагне бути побаченим.
Кінотур, що складався із 12 вікендів, стартував 5 червня у селищі Мирне Бориспільського району та завершився символічно на День незалежності України, 24 серпня, у містечку Миронівка Обухівського району (Київська область).
Від 2014 року у нашому суспільстві на тлі історичних подій, у вирії яких опинилася країна (Революція Гідності, окупація Росією Криму та початок російсько-української війни), сформувався попит на свій національний кінопродукт. Відтоді почався певний ренесанс українського кіно — було знято стільки повного та короткого метра, скільки не знімалося за всі попередні роки відновлення незалежності України. Ці картини дуже різні за жанрами, темами, професійністю, але за духом, ментальністю, творчим внеском, а також фінансуванням — суто українські. І саме цей доробок відновленого сучасного українського кіно вирішили донести, а точніше довести до глядача організатори Національного туру «Кіно просто неба» — Благодійний фонд «МХП-Громаді» у партнерстві з Асоціацією «Сприяння розвитку кінематографа в Україні — Дивись українське!» за підтримки Державного агентства України з питань кіно.
Щоправда, пілотний проєкт цієї ідеї у вигляді триденного кінозаїзду в міста та селища Київської та Черкаської областей організатори влаштували ще у серпні минулого року. Тоді аншлаги на показах просто неба засвідчили справжню потребу і зацікавленість людей в українському кіно. Такий попит на продукцію вітчизняного кінематографа довів необхідність його популяризації та відкинув будь-які сумніви, що цю ініціативу потрібно продовжувати й розвивати. І вже за рік, напередодні святкування 30-річчя незалежності України, вона набула масштабів кіномарафону і статусу Національного туру «Кіно просто неба», а ще встановила кілька рекордів України. А саме — «Максимальна кількість населених пунктів та найбільша кількість глядачів в найбільшому національному турі Україною», що зафіксовано 24 серпня 2021 року Національним реєстром рекордів. (122 покази на 43 локаціях, які відвідали жителі з 299 сусідніх населених пунктів. Усього кіно просто неба подивилося близько 50 000 глядачів).
Цьогоріч організатори туру планували влаштувати покази у 32 населених пунктах країни. Але після початку анонсування заходу отримали більше трьохсот звернень від мешканців та громад з різних регіонів на кшталт: «Як би хотілося, щоб таке шикарне дійство відбулося у нас в Рівному на Оствиці» (від Лариси Шульги-Мельник), «А коли будете в Івано— Франківській області й де?» (від Наталії Середюк), «Чернівці також чекають» (від Алли Огги), «Привезіть кіно, будь ласка, у Сквиру Київської області. Дуже потрібно. Чекаємо» (від Оксани Омельченко). Був навіть такий запит: «А слабо приїхати до нас на полонину?»...
На жаль, у календарі кількість вікендів нормована. Проте організатори ущільнили графік туру та збільшили кількість локацій до 43. А ще почали думати над розширенням географії показів кіно просто неба на 2022 рік.
«Ми прагнули зробити доступним громадам перегляд фільмів у якісному форматі й разом із тим — просувати українську культуру та українські цінності. Кожен сеанс кінотуру перетворювався на справжнє свято, адже збиралися цілі родини. Ми досягли феноменального результату — як у цифровому вираженні, так і на ціннісному рівні», — так прокоментувала цю культурну подію Тетяна Волочай, директорка фонду «МХП-Громаді».
У рамках туру демонстрували 12 повнометражних картин останніх років: «Пекельна Хоругва або Козацьке Різдво» (реж. Михайло Косторов), «Мої думки тихі» (реж. Антоніо Лукіч), «Фокстер і Макс» (реж. Анатолій Матешко), «Східняк» (реж. Андрій Іванюк), «Гуцулка Ксеня» (реж. Олена Дем’яненко), «Толока» (реж. Михайло Іллєнко), «Чужа молитва» (реж. Ахтем Сеітаблаєв), «Безславні кріпаки» (реж. Роман Перфільєв), «Казка старого мельника» (реж. Олександр Ітигілов), «Бобот та енергія Всесвіту» (реж. Максим Ксьонда), «Спадок брехні» (реж. Едріен Бола), «Дике поле» (реж. Ярослав Лодигін).
Також Національний тур «Кіно просто неба» презентував глядачеві 26 короткометражних фільмів проєкту «Дивись українське!». Ці маленькі кіноісторії — про Україну й українців, про людські цінності й гідність, любов й добро. Вони оптимістичні, життєстверджуючі, позитивні, й дарують глядачеві саме такі емоції, яких зараз так бракує.
До того ж під час проведення туру демонструвалися анімаційний фільм «Історія України за п’ять хвилин» (музика Олега Михайлюти, слова Артема Полежаки) у виконанні гурту «ТНМК» та мультфільм «Слоуни» режисера Олега Федченка.
А ще у рамках туру запустили спеціальний освітній проєкт — Кінематографічні майстер-класи для підлітків 14—17 років «Grandparents очима дітей», — який реалізовано за фінансової підтримки HBCE Grant Program /Програма ґрантів НВСЕ, Zagoriy Foundation та Фонду «МХП-Громаді» у партнерстві з командою Жовтий Автобус від ГО «ГЕРОЇ. ЮЕЙ», Асоціацією «Сприяння розвитку кінематографа в Україні — Дивись українське!», ДержКіно України та компанією PATRIOT Rental. Майже півтори сотні хлопчиків та дівчаток із громад Канева, Катеринополя (Черкаська область), Ладижина, Тульчина (Вінницька область), Петриківки (Дніпропетровська область) взяли участь у майстер-класах та під наставництвом досвідчених майстрів вітчизняного кінематографа створили п’ять короткометражок, прем’єра яких відбулася на заключному показі Національного туру «Кіно просто неба» 24 серпня у місті Миронівка.
Забезпечував перегляд фільмів просто неба кіномобіль — автономна мобільна автоплатформа з великим LED екраном, мобільною сценою, якісним звуком та всім необхідним обладнанням для забезпечення кінопоказів у будь-який час доби, незалежно від місця розташування, та за будь-якої погоди. До речі, цю автоплатформу Асоціація «Сприяння розвитку кінематографа в Україні — Дивись українське!» зробила спеціально для туру.
Протягом туру глядачі у різних куточках України, куди прямувало українське кіно із доставкою, мали змогу поспілкуватися з метрами нашого кінематографа — режисерами, акторами, сценаристами: Михайлом Іллєнком, Ярославом Пілунським, Андрієм Дончиком, Сашком Лірником та іншими.
«Я дуже радий, що ми успішно провели Національний тур такого масштабу та складності. Але найбільше я радий тим доброзичливим емоціям, які викликало українське кіно у глядачів по всій Україні. Щиро вдячний кожному глядачеві, кожному гостю кінопоказів, які своєю увагою довели, що українське кіно люблять, ним цікавляться та нього чекають. Зараз ми думаємо про більше масштабування туру на наступний рік та шукаємо для цього партнерів», — зазначив голова правління Асоціації «Сприяння розвитку кінематографа в Україні — дивись українське!» Андрій Різоль.
Зіркове тріо — режисер Ахтем Сеітаблаєв та актори Ірма Вітовська і Богдан Бенюк — стали не тільки «обличчями» промо-анонсу цього масштабного заходу, а й амбасадорами заходу — вони особисто презентували привезені стрічки глядачеві.
Про враження від кіномарафону, про розвиток українського сучасного кіно, про його популяризацію ми запитали у народного артиста України Богдана Бенюка, який багато разів виїжджав на локації туру:
«З огляду на те, що у нашому кіновиробництві була велика пауза, ми взагалі не знали, як буде кіно розвиватись і чи взагалі буде... Але стався творчий вибух молодих режисерів, сценаристів, які самотужки почали освоювати той пустир українського кіно, і тому маємо величезну кількість різносортних, різноакцентованих фільмів. І це дуже добрий процес, адже з кількості з’являється якість. Зараз глядач приймає все кіно. Бо воно українське, по-перше, і заповнює нішу, яка довгий час була порожня.
Навіть до ковідної пандемії, коли працювали 400 кінотеатрів по всій країні, там українські картини ставили не у прайм-тайм... Отож наше кіно взагалі далі обласних центрів, а фактично торгово-розважальних центрів, де зараз розташовано більшість кінотеатрів, не виходило. До того ж люди з віддалених сіл і містечок, яким цікаве українське кіно, навіть доїхати до тих кінотеатрів не можуть... Організатори туру зробили колосальний прорив, прорив кінострічок до глядача! Кіно вивезли на свіже повітря до людей! І глядач просто неба, гуляючи з дитиною, родиною десь у себе у селищі, отримав можливість подивитися українське кіно. Повторюю, ідея «Кіно просто неба» дає можливість певного прориву, підняття зацікавленості до вітчизняного кінематографа. Бо важливо не лише мати кіно, а й мати можливість його показувати. І це не просто демонстрація фільму, як колись за радянські часи возили по сільських клубах «Чапаєва», а справжня культурна подія, маленький кінофестиваль, на якому демонструють і повнометражні стрічки, і короткий метр, і влаштовують зустрічі з акторами, режисерами, майстер-класи...»
