Вона померла в розквіті краси й таланту. Дуже недовгою (всього 48 років) була лінія життя Любові Яківни. Важко повірити, що ця завжди усміхнена жінка більше не вийде на сцену; не пролунає, немов дзвіночок, її голос... Ще кілька днів тому, розмовляючи з актрисою по телефону, Любов Яківна (хоч і перебувала в лікарні) не скаржилася на долю, а говорила про плани. Вона готувалася вийти на сцену в колоритній ролі свекрухи-Кайдашихи у виставі «Кайдашева сім’я»...
Мало хто з колег здогадувався, що вже п’ять років актриса боролася зі смертельною недугою, що підточувала її сили. Хоч активнішої та життєрадіснішої жінки годі було й шукати. Любов Яківна не лише грала у виставах потокового репертуару («За двома зайцями», «Цар Едіп» тощо), а й сама звалила на себе тяжкий тягар — створити літопис Театру ім. І. Франка, знімаючи вистави на відео, роблячи фоторепортажі та портрети своїх колег для архіву колективу.
Любов Богдан багато знімалася в кіно. Вона казала, що «кожна роль для актриси — подарунок» і вкладала всю свою майстерність і темперамент як в епізод, так і в головну роль (в її творчому активі — понад 30 різнохарактерних персонажів, створених на сцені, і понад 20 ролей у кіно). 1999 року відбувся її дебют у режисурі — на студії «1+1» Любов Яківна зняла документальний фільм «Артур Войтецький». Вона жила, радіючи кожній миті. Часто виступала в концертах, моталася з Києва до Москви, брала участь у програмах, організованих Українським домом на Арбаті. Здавалося, що енергія актриси буквально б’є ключем. Вона поспішала жити, немов відчувала, що не встигне зробити те, що намітила... Під час прощання з актрисою не могли стримати сліз не лише жінки, а й чоловіки, розуміючи, що без Любові Богдан театральний дім франківців потьмянів. Актрису поховали на її батьківщині в селі Остролуччя Баришівського району (Київська обл.), поряд із могилами її батьків.
«День» висловлює співчуття родичам, друзям та колегам актриси.
ДОВIДКА «Дня»
Любов Яківна БОГДАН народилася в селі Остролуччя Баришівського району Київської області. Вона закінчила Російську академію театрального мистецтва. Акторкою працювала у Вінницькому театрі ім. Садовського, а потім — у Театрі ім. І. Франка. Знімалася у фільмах: «Високий перевал», «Таємниці святого Юра», «Провал операції «Велика ведмедиця», «Козаки йдуть», «Господи, пробач нас, грішних», «Трам-тарарам, або Бухти-барахти», «Три плачі за Степаном», «Створення любові», «День грошей», «Сорочинський ярмарок» та інші. Як режисер, 1999 року зняла документальний фільм «Артур Войтецький».
