Коли в суботу ми зустрілися з Бизовим і він вручив запрошення на свій показ для мене та Лариси Івшиної, то при цьому сказав: «Приходьте обов’язково, вам сподобається, колекція, до речі, в Ларисиному стилі...» Оскільки більшого від Сергія домогтися не вийшло, то довелося робити прогноз про нову колекцію з того, про що я знала. По-перше, місце проведення (у будь-якого дизайнера, який шанує себе, воно випадковим не буває) — респектабельний сушi-бар. З чого можна було передбачити, що Бизов звернувся до східних мотивів — дуже модних, трендових, які вже не перший сезон домінують на світових подіумах. Що ж, це, мабуть, Івшиній підійде. Етнічний стиль їй близький, більше того — вона має схильність автентичну річ (наприклад, вишиванку) перетворити на гостромодний туалет. Хоча Схід передбачає певну надмірність (колірну, наприклад). А це явно не її. Але ще більше збентежило саме запрошення, стилізоване під камуфляж. Що ж, стиль мілітарі, як і раніше, актуальний. На жаль, це дизайнерське передчуття сьогодні у зв’язку з подіями в Іраку набуло жахливої конкретності. Але сам же стиль в цьому не винен. Інша річ, що його розраховано на любителя, до яких я ані себе, ані Ларису не зараховую. Проте наші смакові пристрасті — це одне, а ось поєднання етнічних мотивів і мілітарі — зовсім інше. Це досить ризиковане вирішення. Загалом, чудить Бизов, подумала я. Хоча треба визнати, що, може, якраз у цих «дивацтвах» і полягає чарівність його, не побоюся цього слова, таланту. Однак сумнівами зі своїм редактором все ж поділилася. «Подивимося», — філософськи зазначила вона. І ми подивилися...
Сушi-бар ломився від гостей, переважно жінок (дехто з них був з супроводжуючими), яких доречніше назвати світськими левицями і справжніми практиками моди, незалежно від роду занять, чи то були дружини високопоставлених урядовців, чи успішні бізнес-леді, чи державні службовці, чи редактори популярних видань... Всі вони енергійні, успішні, динамічні, і всі вони просто за статусом не можуть собі дозволити не звертати уваги на одяг. І треба зазначити, що здебiльшого вони розуміються на цьому. Так що кращих (і при цьому вельми прискіпливих) модних експертів і не знайти.
Отже, колекція. Скажу відразу, мій прогноз повністю підтвердився (Бизов дійсно поєднав етнічні мотиви з мілітарі, звідси й слово «vintaje» у назві, тобто використання реального одягу, зокрема натовської форми) і не підтвердився абсолютно. Так оригінально й своєрідно Сергієві вдалося інтерпретувати відомі тренди. Якщо стиль мілітарі у вас асоціюється з агресивністю й натиском — забудьте. У нього — це дуже мирно й дуже еротично (уявіть собі спідницю з камуфляжу, підбиту багатошаровими нижніми спідницями з мережива ручної роботи). Чи, наприклад, якщо східна надмірність, то у Бизова це надмірність у кубі, що перетворюється на своєрідний гімн зухвалого розкошу. Та лише від переліку тканин, які використав дизайнер, у будь-якої жінки частішає пульс: шифон, оксамит, шовк, мережива, золоте шитво на органзi, хутро норки... Пряна і якась огортаюча багатоколірність, утрирувані форми класичного кімоно. Абсолютно не спадає на думку — а чи можна це одягнути? Цим потрібно милуватися! Проте, при всій химерності вбрання, його створено для жінок з плоті й крові, можливо — небожительниць, але аж ніяк не міфічних створінь. На них Бизов не став би витрачати ані ідеї, ані сили, ані гроші. Він хоче, щоб його речі носили реальні жінки. І він їх знаходить. Серед нас...
