8 лютого (27 січня за ст. стилем) виповнилося 170 років від дня фатальної дуелі Пушкіна з Дантесом у переліску на Чорній річці, під Санкт-Петербургом, нагадали про сумну дату РІА «Новости». Умови дуелі, за наполяганням поета, були смертельними і не давали нікому з противників шансу залишитися живим: бар'єр відділяв ворогів ледве на десять кроків, стріляти дозволялося з будь-якої відстані на шляху до бар'єра. Дантес вистрілив першим — Пушкін упав, секунданти й Дантес кинулися підіймати, але Пушкін звелів супернику повернутися до бар'єра, після чого, пересилюючи біль від смертельної рани в живіт, зробив свій постріл. Дантес також упав, але був пораненим лише в руку. Через два дні Пушкін помер, а Дантес навіки став проклятим шанувальниками творчості поета.
Прийнято вважати, що Дантес був одночасно інтриганом, дурнем, обманщиком, а його показна любов до Наталі (дружини О. Пушкіна) була лише формою самозамилуванням егоїста, який, залицяючись до першої красуні Петербурга, хотів лише прикрасити список своїх перемог черговою цифрою. Це не так, і ніщо з вищесказаного не має до Дантеса жодного відношення — довела італійська славістка Сирена Вітале у своїй книзі «Гудзик Пушкіна», яка нещодавно вийшла. Автор історичного есе зробила неперевершене: вона отримала в нащадків Дантеса 25 його листів до вітчима. Зрозуміло, науковий світ давно знав про їхнє існування, частково їх було опубліковано, але до Вітале нікому з пушкіністів не вдавалося підібрати ключі до серця власників сімейного архіву Дантесів-Геккернiв. І ось, нарешті, останній зі спадкоємців вручив увесь архів пушкіністів. 25 листів, написаних Дантесом барону Геккерну в ті дні, коли він захопився дружиною поета! З них стає зрозуміло, що перед нами драма знехтуваної любові, що Наталі ніколи не мала з ним зв'язку, хоча й закохалася в Жоржа з силою першого любовного почуття, адже чоловіку вона була віддана в молодості з волі матері і любові не знала. Народивши Пушкіну кількох дітей, і коли знову була вагітною пристрасно захопилася молодим французом і, не приховуючи свого почуття, відмовила йому лише в одному — в фізичній близькості, посилаючись зі сльозами на обов'язок.
«Вона виявилася набагато сильнішою за мене. Більше двадцяти разів просила пожаліти її, її дітей, її майбутнє, і в ці миті була такою прекрасною, що її можна було прийняти за ангела з небес… і вона залишилася чистою й може ходити з високо піднятою головою», — пише Дантес барону Геккерну в листі від 6 березня 1836 року.
Отже, Пушкін став жертвою власних ревнощів, Наталі йому була вірною, й поет чудово знав про це, але він не зміг винести її платонічної любові до суперника.
