У рамках проекту Kyїv art school відбувається персональна виставка художниці Олені Придувалової. Хочете відчути справжню душу міста-столиці? Тоді — мерщій дивитися «Свята і будні»!
Написати місто може кожен художник. Але так, щоб саме його картини запам’яталися серед тисяч інших? А таким чином, аби завдяки ним уже й само по собі місто сприймалося би по-новому? Немов живопис цей — чарівні окуляри, що перетворюють будні на свята, а сірий колір — на радісний перебіг руху?
Винахідником саме таких «чарівних окулярів» є відома київська художниця Олена Придувалова. Все життя вона пише улюблене місто — Київ. Але, якщо ви потрапите на одну з її рідкісних персоналок (у ці дні одна з них саме триває у МВЦ «Музей історії міста Києва»), особисто переконаєтеся — «портрети» столиці та околиць у її виконанні кардинально відрізняються і від звичних нам «київських» пейзажів наших класиків на чолі зі Сергієм Шишком та Миколою Глущенком. І просто — від стандартних уявлень про «правильне» сприйняття «Києва золотого», до яких нас привчали з дитинства. Київ-Місто у корінної киянки Олени Придувалової — це втілений джаз. Такий, що свінгує, що, немов бі-боп, радіє життю. І завжди перебуває в дорозі, немов блюзмен, адже для джазу так звичні ще й химерні блюзові лади і ноти!
Олена і сама дуже любить цю дивну, найвільнішу в світі джазову музику. Під неї, до речі, й працює. Джазові у «її» Києві — не тільки мажорний настрій, плюс відчутна динаміка робіт. Все, від перехожих на київських вулицях до транспорту, до приміських електричок, тут, на цих картинах — у вічному русі. «Свята і будні», з їхніми удаваними повтореннями сюжетів (київський Євбаз, людські «київські типи», електрички, вивіски столичної «торгівлі», як і все інше, трохи «мультяшні» ...) — це, насправді, розгорнута джазова живописна імпровізація. Варто придивитися — «вслухатися» у картини — і от вже кожна оживає. І, хоча й передає загальну тему, відображає «дух Києва», не схожа не лишень на сусідні полотна — на саму себе. Адже при кожному новому погляді стільки виявляєш нових, раніше не помічених, деталей.
Але ж хіба й сам Київ — не такий? Метушливий, не «парадний», не пихато-багатий. (На відміну від всіх колег, О.Придувалова зовсім не пише «туристичний центр» або церкви Подолу. Її особисте «місце сили» — це індустріальний і «житлової» Євбаз, тобто, район сучасної площі Перемоги і вокзалу.) І в той самий час наше місто — вічно святкове. Треба просто добре придивитися. І воно заграє, як диксиленд. І старий Київ грає всіма своїми фарбами — на цих дивовижних картинах Олени Придувалової.
ДОВІДКА «Дня»
Олена Георгіївна Придувалова — українська художниця, графік. Живе й працює в Києві. 1986 року закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури (факультет малярства, відділення театрально-декоративного мистецтва, майстерня Данила Лідера). Педагог з фаху — С. Подерв’янський.
Член НСХУ (1999). Придувалова є лауреатом премії «Видатні художниці України» (1998). Активно виставляється з 1990 року. Працює в галузі живопису, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва.
Роботи мисткині зберігаються у Національному музеї «Київська картинна галерея», Запорізькому обласному художньому музеї, Національному музеї мистецтва жінок (Вашингтон), Центрі сучасного мистецтва Дж. Сороса при НаУКМА, колекції Чиказького університету, а також в багатьох приватних колекціях України, США, Канади, Польщі, Угорщини, Греції, Шотландії, Німеччини, Великобританії, Швеції, Росії, Хорватії та Японії.
