Народний драматичний театр-студія «Сузір’я» вже 14 років працює без власного приміщення. Репетиції відбуваються в Історико-меморіальному музеї політв’язнів. Нещодавно в будівлі прорвало теплову трубу, і «камеру», де зберігалися речі театру, затопило. Частково були знищені декорації, намокли сценічні костюми, залило світлову і звукову апаратуру. Проте, незважаючи на брак коштів на повноцінне відновлення пошкоджених реквізитів, колектив продовжує працювати і готує для глядачів нову виставу.
У Тернополі театр-студію «Сузір’я» 2002 року заснував режисер Орест Савка. «Спочатку ми ставили поетичні й тематичні композиції до свят та ювілеїв. Дебютував колектив виставою на поезію Георгія Петрука-Попика за його романом у віршах «Полум’я Волині». Так розпочався відлік нашого колективу», — пригадує Орест САВКА.
Основний кістяк колективу — 30 працівників. «У нашому театрі грають студенти музучилища, педуніверситету, заступник директора музичного училища Богдан Маюк, викладачі, поети, головний художник Театру актора і ляльки Володимир Якубовський. Тобто люди різних професій, котрі мають акторський талант. Палітра нашого репертуару широка — від української до світової класики, ставимо також п’єси сучасних драматургів. Поставили героїчну комедію Гільєрме Фігейредо «Езоп». Вистави «Мати-наймичка», «Сотниківна», «Попелюшка» граємо вже багато років, оновлюємо їх. Зараз планую відновити виставу, яку поставили за сучасною п’єсою Богдана Мельничука «Актор і блазні». Паралельно працюємо над п’єсою Богдана Мельничука і Марії Баліцької «Парубок та спокусниці». Тривають репетиції. Ми планували до Міжнародного дня театру зіграти цю виставу, але двоє акторів пішли служити в армію. Довелося вводити нових. Тому прем’єра затягнулася».
Як уже зазначалося, через відсутність приміщення репетиції відбуваються в камері політв’язнів і в Інституті національного відродження імені Ігоря Герети, що поряд із музеєм. «Планово репетиції, в яких усі беруть участь, проводяться двічі на тиждень. А малі сценки, де беруть участь двоє-троє акторів, відпрацьовуємо упродовж тижня. У приміщенні Інституту провалилася підлога, її ремонтують ще із зими. Тому там зараз не працюємо, але після затоплення музею політв’язнів у приміщенні Інституту національного відродження імені І. Герети зберігається частина наших сценічних костюмів. Цей будинок не опалюється. Тому поки що проводимо репетиції в маленькій кімнаті музею. А якщо гарна погода, працюємо просто у... дворі», — розповідає О. Савка.
Колектив театру показує вистави у навчальних закладах, їздить по районах, час від часу грає на сценах академічних театрів та обласної філармонії. Вартість квитків лише частково повертає кошти за декорації, бензин чи оренду залу. Для театру, в якому актори працюють без зарплати, оплачувати оренду залів чи перекрити витрати на транспорт досить складно. Найголовнішою проблемою театру Орест Савка вважає те, що колектив досі працює без сцени: «Це дуже важливо, бо акторам треба освоїти сцену під час репетицій. Нам потрібна сцена хоча б на чотири-п’ять прогонних репетицій і на дві-три прем’єрні вистави. Це по три години часу. Директор департаменту культури обіцяє, що допоможе».
Попри всі проблеми та складнощі аматорський театр крокує вперед. 20 березня за програмою обласного Конкурсу ім. Леся Курбаса тернополяни зіграли виставу «Мати-наймичка» на сцені Філармонії. До речі, 1987 р. цей конкурс відбувся вперше, і його лауреатом став Копичинецький театр, який заснував і на той час очолював режисер Орест Савка. Загалом під орудою знаного режисера статус «народного» було присвоєно вже чотирьом театрам.
