Фільм «Саут Вест 9» у рамках Фестивалю нового британського кіно представляв його режисер, Річард Перрі. Кореспондент «Дня» скористався нагодою, щоб поставити йому кілька запитань.
— У пресі ваш фільм називають психоделічним. Чи згодні ви з таким визначенням?
— Спочатку я хотів би зауважити, що дуже радий бачити саме таку добірку фільмів, оскільки дотепер існує уявлення про англійців як про людей, які носять дивні костюми й перуки та розмовляють у манері Х’ю Гранта, ексцентричною англійською мовою. А фільми фестивалю відкривають іншу Англію. Щодо «Саут Вест 9» — ви праві, тут спадають на думку відповідні картини 1960-х, «Безтурботний їздець» у першу чергу. Психоделічною мою стрічку можна назвати в тому сенсі, що вона змальовує британську клубну культуру.
— А вам не здається, що в британському кіно виникла певна тенденція в показі проблеми наркотиків — згадаймо такі відомі фільми, як «Трейнспоттинг» чи «Ейсід хаус»?
— Треба дещо уточнити. Я говорю не про проблему, а про феномен наркотиків. На мою думку, кінематограф — найповільніший вид мистецтва, набагато повільніший за музику, приміром, не кажучи вже про газети чи телебачення. У Британії наркокультура стала дуже популярною наприкінці 1980-х. Проте її довелося досить довго фільтрувати, засвоювати, щоб вона нарешті втілилася на екрані. Британський кінематограф вирізняється особливою консервативністю, й тому нашим режисерам, які торкаються актуальної тематики, працювалося дуже важко. Адже затребуваними, як і раніше, залишалися комерційні фільми або романтичні комедії.
— А вам самому доводилося вживати психотропні речовини?
— Так. Кілька років тому я досить глибоко занурився в клубну й наркотичну культуру, зняв документальний фільм про екстазі. І як я вже сказав, я не називаю це проблемою, називаю це феноменом. Усе залежить від того, який підхід у вас до цього питання. І «Саут Вест 9» — це не просто фільм про наркотики, це — фільм про людей. А наркотики, що вони використовують, — це наче їхня валюта.
— Але, погодьтеся, проблема наркоманії все-таки реально існує?
— Повторюся, я не вживаю слова «проблема» з тієї причини, що там, де говорять про проблеми, — відразу виникають стереотипи. Я свого часу досить інтенсивно вживав різні наркотики, в мене були труднощі із цим. І тепер я з усією впевненістю можу сказати: люди починають вживати наркотики, реагуючи на нестабільність у суспільстві. І саме про це мій фільм. Більше того, коли я робив «Саут Вест 9», я просто хотів зробити фільм про наркотики. Але зрештою до мене почали підходити люди й говорити, що ця картина спрямована саме проти допінгів, тому що там дуже чітко показано темні сторони наркокультури.
