Бориса Гребєнщикова, який відсвяткував учора ювілей, уже давно сприймають не лише як відомого музиканта та лідера групи «Акваріум». Він став культовою фігурою на пострадянському просторі. Для багатьох він — філософ, містифікатор, гуру, пророк. Людина, якій, за його словами, завжди «є що сказати», повідомляє РІА «Новости», запропонувавши читачам кілька відвертих висловлювань музиканта про час і про себе:
Про «Акваріум»
— Коли існує поняття «Акваріум» — не існує жодної людини. Тобто Гребєнщикова там також немає. Якщо група грає, то грає вся разом, на сцені немає жодної особистості як такої.
Про кризу середнього віку
— Я обговорював цю тему з одним своїм другом, журналістом із Лондона, він мене втішив: «Ти не помітиш кризи середнього віку. У творця завжди така власна творча криза, що криза середнього віку на її фоні проходить просто непоміченою». Це мене втішило.
Про сучасну музику
— Зараз просто час інший — зараз музика пішла з першого плану. Тепер музику велика частина народу сприймає як звукові шпалери. І ніхто особливо не вслухається. І це насправді так.
Про патріотизм
— Я — патріот. Поки що Росія відома на весь світ лише бандитами. Але нехай це будуть бандити від мистецтва!
Про еволюцію
— Я іноді чую від людей: діти — це краще, що вони зробили у своєму житті. Яка ж це еволюція — народити собі подібного?.. На мою думку, така фраза відразу зводить людство до нуля. Якщо людина не може зробити в житті нічого, крім як народити дитину, значить, від тварини абсолютно нічим не відрізняється.
Про релігію
— Оскільки Бог один, людська свідомість також єдина. Різниця між релігіями — це різниця між культурами. Розуміючи це, ти розумієш, що йдеться про одне й те саме. Давайте відразу прояснимо ситуацію. Православ’я мене цікавить анітрохи не менше. Просто його я відкрив для себе на десять років пізніше, ніж буддизм. Мені цікаві всі непобутові прояви життя. Буддизм, індуїзм, православ’я, даоїзм — все, що виходить за рамки повсякденного.
Про свої пісні
— У мене ніяк не виходить скласти ідеальну пісню. Я весь час до цього йду, але йти до цього потрібно дуже довго. Хтось з великих японців, я не пам’ятаю хто, сказав: «До 70 років я, виявляється, навчився малювати листочок, до 80 навчуся малювати шматочок гілочки, до 110 мені не буде рівних». Ось у мене приблизно такий погляд. Я лише вчуся.
Про час
— Якщо не поспішати, можна встигнути все. Головне, щоб внутрішній час не мав ніякого відношення до зовнішнього. Усе, що потрібно людині, знаходитися всередині неї самої. Прочитайте Дао Дедзін: не виходячи за поріг свого дому, можна пізнати все на світі.
Про майбутнє
— Майбутнього немає в природі, це річ вигадана. Є нескінченне та справжнє. Я живу лише в теперішньому часі. Я знаю, що можу зробити ще кілька для мене дуже цікавих речей. Що буде потім, мене зовсім не цікавить.
