Побачила світ книга «Видатні постаті європейської історії Івана Мегели, доктора філологічних наук, професора, викладача Інституту журналістики при КНУ ім. Тараса Шевченка.
Видання містить серію науково-популярних портретів історичних діячів, правителів, королів і легендарних героїв від античності до сучасності, що реально вплинули на розвиток культурного процесу. — «Безумовно, — коментує свою роботу автор, — для навчального процесу гуманітарних факультетів це, я б сказав, дійсно цікавий матеріал. Адже, починаючи писати, у першу чергу виходив з ролі в історії цих людей саме як особистостей. Адже є багато тих, хто залишив помітний слід. Однак я виходив з проекції на те, що сьогодні відбувається у нашій країні. Чомусь хотілося, аби цей матеріал вказував на ті моменти, які, можливо, не варто робити, або навпаки — необхідно використати й у нашому випадку...».
Відтак, будучи викладачем зарубіжної літератури, він не зміг оминути таких визначних постатей як Ферікл, Нерон, а також Макіавеллі. Точніше, його прогресивну, хай і за відсутності моралі, мету досягнення звершеності. Адже, за словами Руссо, «роблячи вигляд, що він дає уроки державцеві, Макіавеллі насправді подає великі уроки народам». (Ясна річ, мається на увазі його «Князь». Адже книга хоч і написана заради здобуття прихильності Медічі, але з неухильною вірою саме у дієвість викладеного в ній деспотизму. — Авт. ) Не менше хвилювало уяву людей різних країн і культурних уподобань й ім’я короля Артура. Воно повагом йшло від авторів середньовічних лицарських романів у віршах, до бродвейських мюзиклів від Мелорі, власне «Монти- Пайтон» до Теннісона і навіть у сучасні телесеріали у стилі фентезі. Що ж до представлених у праці осіб більш близьких нашому часові, певна річ, слід згадати письменників-президентів Віллі Брандта та Вацлава Гавела, яким вдалося успішно поєднати обидві сторони свого призначення, набувши заслуженого авторитету серед європейського і світового товариства.
Наразі ж серію, як планує професор Мегела, варто значно доповнити ще й XVII століттям, Відродженням і, більшою мірою, яскравими представниками XX ст., (зокрема творами покійного Івана Павла II, власне, його філософськими трактатами, деякі з яких трансформовано для сценізації і вже, до речі, було поставлено на українській сцені. — Авт. ), аби перевидати більшим тиражем. Адже на сьогодні експериментальні 400 примірників «Видатних постатей...» з’явилися тільки завдяки власному коштові. «Зараз, — коментує викладач, — чимало видавництв, зорієнтованих на Вищу школу, зацікавилися цим проектом з розрахунку на 3—5 тисяч. Відтак у мене вже є реальна можливість вибирати...».
Відповідно ж на запитання, на з’яву кого з українських політиків сьогочасся варто очікувати у новій книзі, автор дещо знітився, мотивуючи відсутністю можливості охопити усіх. Однак, подумавши, вже згодом, додав, що дуже хотів би написати про Данила Галицького. Словом: кожній епосі — своїх героїв! От вам і паралелі...
