Народився Флемінг 28 травня 1908 року у Лондонi у заможній
i впливовiй родинi члена палати общин парламенту Великобританiї, колишнього
вiйськовослужбовця Валентайна Флемiнга. Навчання в аристократичному Iтонському
коледжi, у військовій академiї, унiверситетах Женеви i Мюнхену, робота
у контррозвiдцi, морська розвiдка, журналістська робота в «Сандi Таймс»,
подорожi свiтом — Турцiя, Африка, Японiя, СРСР, Ямайка, США...
Нарештi 44-рiчний письменник взяв шлюб з Анною Джеральдиною
Чартерiс, донькою графа i вдовою барона, у них народився син, заприятелював
з прем'єр-мiнiстром Гарольдом Вiльсоном, став частим гостем в його маєтку
на Ямайцi i — несподiвано для оточуючих, — Джеймс Бонд! Протягом десяти
рокiв — 14 повiстей «бондiани». I одразу ж — десятки кiноверсiй.
Ймовiрно, що долю співробітника секретного відділу Яна
Флемінга змінило саме народження сина. Розмiрковуючи, як йому розважати
сина, татусь, очевидно, нiчого кращого не змiг знайти, як вигадати для
хлопчика патрiотичну казочку про Джеймса Бонда. Так, у 1953 роцi, створений
уявою англiйського письменника Iєна Флемiнга, в життя увiйшов Джеймс Бонд,
спецiальний агент 007 служби розвiдки в Лондонi, а також великий знавець
жiнок.
Перший роман називався «Казiно «Руайяль», пiсля чого майже
щороку стали виходити й iншi: 1954 р.— «Живи, i не заважай жити iншим»;
1955 р.— «Мунрейкер»; 1956 р.— «Алмази назавжди»; 1957 р.— «Iз Росiї —
з любов'ю»; 1958 р.— «Доктор Ноу» ; 1959 р.— «Голдфiнгер»; 1960 р.— «Лише
заради ваших очей»; 1961 р.— «Удар грому»; 1962 р.— «Мій коханий шпигун»;
1963 р.— «На секретнiй службi Її Величностi»; 1964 р.— «Живеш лише двiчi»;
1965 р.— «Людина iз золотим пiстолетом» — останнiй роман Флемiнга, виданий
пiсля смертi письменника.
Бiльшiсть своїх творiв Флемiнг писав або вiдпочиваючи на
Ямайцi, в маєтку свого друга прем'єр-мiнiстра Великобританiї Гарольда Вiльсона,
або граючи у бридж з Сомерсетом Моемом, теж шпигуном i письменником.
Як i його творець, Джеймс Бонд також вiддає перевагу екзотиці
(Ямайка, примiром), i вишуканим шпигунським трюкам. Хоча до справи береться
завжди через силу — тiльки-но зiбрався вiдпочити, i от, на тобi, знову
рятувати країну вiд якихось мерзотникiв. Але Джеймс Бонд — iстинний патрiот,
кавалер орденiв i спiвробiтник секретної служби Її Величностi. Саме тому,
переборюючи власнi лiнощi і недбальство, вiн все ж таки тимчасово вiдмовляється
вiд респектабельного життя заради порятунку батькiвщини i земної кулi вiд
чергової терористичної акцiї. Щоправда, перш нiж приступити до виконання
бойового завдання, майже завжди вiн кидає на стiл начальниковi заяву:
«... Беручи до уваги усе, що сказано вище, сер, а особливо
ж неадекватне використання моїх здiбностей, якими б скромними вони не були
(хоча вони й сприяли виконанню ще бiльш складних завдань, пов'язаних із
роботою у вiддiлi 00), прошу задовольнити моє прохання про вiдставку зi
Служби. Залишаюсь Вашим, сер, покiрним слугою. Пiдпис».
Однак що, крiм патріотичних почуттів зупиняло Джеймса Бонда?
«Якщо щось, крiм розваг з пiстолетом, i цiкавило Джеймса
Бонда у життi, — писав Флемiнг, — це перш за все дiвчина, котра наважилася
обганяти його на машинi...» I ось, стурбований (звичайно ж, порятунком
батькiвщини) джентльмен збирається на боротьбу з мiжнародним тероризмом.
Тим бiльше, що секретна служба Її Величностi добре фiнансує це полювання
— вiд одного мiльйона франкiв добових i вище.
Суперником Джеймса Бонда виступає, як правило, добре органiзована
сила: демонiчний Ле-Шифр, який планує змову проти захiдної цивiлiзацiї;
жахливий доктор Ноу, який, озброївшись атомною зброєю, намагається пiдкорити
свiт; Голдфiнгер, який намагається пограбувати нацiональну скарбницю США
— форт Нокс; Хуго Дракс, котрий намагається знищити Лондон ядерною зброєю;
або СПЕКТР — дуже крута установа, прообразом якої був «славний» СМЕРШ.
Але справжній секрет Бонда не тiльки в його чарiвному,
як вiн вважає, нахабствi, але й в найнеймовiрнiших технiчних засобах. Примiром,
вiн може злетiти у небо на мотоциклi або застрелити будь-кого з пальця.
Саме це й роззброює жінок.
Жiнки в кiнороманах Бонда — в основному, такi ж секретнi
агентшi, як i вiн сам. Лише Урсула Андрес, його супутниця у фiльмi «Доктор
Ноу» (1962) займається безневинним збиранням камiнцiв на пляжi. Усi iншi
— такi ж суперагентшi, як i сам Бонд. I вiн користується ними, головним
чином, для захисту iнтересiв Великобританiї. Барбара Бах, що супроводжувала
агента 007 у фiльмi «Шпигун, котрий мене кохав» (1977), розповiдала пiсля
зйомок, що Бонд асоцiювався в неї з «брудним шовiнiстом, що використовує
своїх дiвчат замiсть щиту проти ворожих куль».
Попри величезну кількість, за незначним виключенням, усi
вони дуже схожi одна на одну. Безтурботнi i грайливi, але понівечені жорстокою
долею, котра не захотiла повернутися до них обличчям, внаслiдок чого вони
й стали фригiдними. Чим одразу ж i скористалися мерзотники, якi використовують
цих нiжних створiнь на службi проти Бонда. Однак зустрiч з Бондом ламає
життя дiвчат — вони пробуджуються вiд глибокого сну i реалiзують свою жiночу
сутнiсть (в якомусь розумiннi усю бондiану можна порiвняти з казкою про
сплячу царiвну, герой якої, доторкнувшись до принцеси, повертає їй життя).
Проте не лише в рятувальній функції Бонда слiд шукати причини
його переможної ходи світом. Бонд не лише шпигун, а й справжнiй англiйський
сноб. На вiдмiну вiд своїх американських колег, вiн, як справжнiй джентльмен,
чудово орiєнтується в усiх способах байдикування, що були вигаданi людством
протягом його iсторiї — вiд iподрому до азартних iгор. Вiн легко вiдрiзняє
справжнi дiаманти вiд фальшивих, орiєнтується у геральдицi, може дати квалiфiковану
оцiнку будь-яким видам зброї, дегустує страви найкращих ресторанiв свiту,
i звичайно ж, вiльно поводиться у найвишуканiшому товариствi таких, як
i сам вiн, плейбоїв. Одне слово, саме вiн керує складним механiзмом «High
Life» — «шикарного життя» сильних свiту. І це — найголовніша складова його
образу.
Популярнiсть Джеймса Бонда у шiстдесятi роки досягла такого
рівня, що не тiльки жiнки кидалися йому на шию, але й створювалися рiзноманiтнi
товари з маркою 007. Примiром, горiлка, саквояж, дитячi iграшки.
За бiльше нiж чверть столiття свого екранного iснування
Бонд познайомився з цiлим рядом довгоногих красунь усiх країн свiту. Роль
самого таємного агента протягом його кiножиття зiграли Баррi Нельсон, Девiд
Найвен, Шон Коннерi, Джорж Лазенбi, Роджер Мур, Тiмотi Далтон...
Проте, попри усі існуючі інтерпретації, найточніше пояснення
популярності Бонда може дати такий факт: у березнi 1961 року журнал «Лайф»,
серед iнших матерiалiв про уподобання й звички нового президента США, видрукував
список десяти улюблених творiв нового хазяїна Бiлого дому. I одне з перших
мiсць у цьому списку, за критеріями бездоганного президентського смаку,
посiдав, звичайно ж, Джеймс Бонд.
Незабаром пiсля оприлюднення президентського рейтингу тираж
бондiани стрiмко пiдскочив угору, що стало переконливим свідченням на користь
провідної ролі інституту президентства у вихованні народних смаків і подальшому
розвитку культури людства, включаючи як аматорське мистецтво натхненних
мас, так і самодіяльність самих вождів.
