Відомий колектив представив унікальний та один із наймасштабніших проєктів (який вдалося реалізувати за підтримки Українського культурного фонду) — вокально-оркестрову партиту-думу у 12-ти частинах — «Дніпрова сага» Володимира Павліковського на поезію Тараса Шевченка.
Нині Київський академічний ансамбль української музики «Дніпро» об’єднує солістів-віртуозів та однодумців: художній керівник — соліст-скрипаль Любомир Матейко, вокал -Олена Кулик, бандура Тарас Яницький, народні духові інструменти — Максим Бережнюк, Тимофій Музичук, цимбали — Володимир Польовчик, скрипка — Назар Заверуха, альт — Микола Іванов, контрабас — Любомир Фещак, ударні, перкусія — Юрій Рибачок, Володимир Загородний.
Ідея «Дніпрової саги» належить режисеру, автору лібрето Василю Вовкуну. До втілення проєкту запросили композитора Володимира Павліковського. З ансамблем «Дніпро» Василь Володимирович та Володимир Антонович вже мали успішний досвід співпраці — моноопера «Ті, що походять від Сонця».
В основу партити-думи покладений легендарний вірш Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий». Це певна метафора та народний гімн України. Дніпро, як символ,що об’єднує усю Україну. Партита представлена як різновид циклічної форми інструментальної музики. Дума — жанр народного речитативного епосу. Через поетичний та музичний ряд автори передають новий погляд на Кобзаря та художньо поєднують історію України.
«Дніпрова сага» написана В. Павліковським для складу «Троїстих музик», що охоплює народні інструменти:бандуру, сопілку, бубон,чи: цимбали, сопілку, бухало. Власне, ансамбль «Дніпро» і був створений як розширений склад «Троїстих музик».
У «Сазі» вдало поєднується минуле і сьогодення, геніальна творчість Кобзаря та сучасний композиторський стиль маестро. Ми бачимо музичну палітру, що сповнена глибокою образністю, яскравими стильовими та жанровими елементами.
У творчості Володимира Павліковського важливою є семантика музичної композиції, яка перетинається із образним світом ще одного видатного українського композитора Валентина Сильвестрова, що виражається у втіленні інтонаційними засобами соціально-значущих текстів Кобзаря, народних пісень та зверненні до духовних та соціально-важливих символів, пов’язаних з виборюванням незалежності України. Сьогодні такими символами є Майдан та Революція Гідності. Володимир Павліковський неймовірно тонко відчуває мелодику поезії Тараса Шевченка, а його тексти наче самі лягають на музику.
Для мене, як виконавця, особливо важливим є композиторський задум, який втілюється в поєднанні автентичних кобзарських традицій — вільної імпровізації в дорійському ладі, близької до жанру Дум, та сучасного академічного бандурного виконавства: змінного розміру, сучасної гармонії, розширеної тональності, поліладовості та сонористики, що особливо чутно у двох сольних частинах — «Кобзарева правда (I)», «Кобзарева правда (II)». Кожна частина партити-думи має розвинену партію бандури, що яскраво передає інтонації епосу нашої нації. Унікальна музична мова композитора крізь бандуру промовляє до нас словами та смислами Тараса Григоровича. Надзвичайно важливо, що композитор використав бандуру не для антуражу чи певного «екзотичного» забарвлення, як зазвичай це відбувається, а в кожній окремій частині народний інструмент зміг реалізувати конкретний музичний зміст, структурно-семантичне наповнення та художній образ.
Плідною і захоплюючою була робота над твором «Дніпрова сага» художнього керівника ансамблю Любомира Матейка. Особливість її полягає у виконавському втіленні композиторського задуму у поєднанні традиційних українських інструментів з академічними та народним співом.
Важливою та кропіткою була робота над складною вокальною партією солістки ансамблю — володарки неповторного ліричного Олени Кулик.
Київський академічний ансамбль української музики «Дніпро» з успіхом здійснив цей цікавий творчий проєкт.
