«День» вже розповідав про те, що Львівський національний український драматичний театр імені Марії Заньковецької завершував минулий, 104-й, театральний сезон двома прем’єрними постановками – виставами «П’ять пісень Полісся» Людмили Тимошенко (документальний жанр) у постановці Ігоря Білиця та «Полісянка» за Вінцентом Марцинкевичем (ідилічна пастораль) – інсценівка Ореста Огородника, режисер – Орест Огородник.
У жовтні театр представив публіці музичну історію про перше кохання композитора-пісняра Богдана Весоловського (1915 – 1971) – йдеться про виставу «Львівське танго» (автори п’єси – Андрій Бондаренко та Наталія Боймук, режисер – Богдан Ревкевич), яка з першого показу насправді підкорила серця львів’ян і гостей міста, про що свідчать аншлагові зали (інтерв’ю з режисером-постановником «Львівського танго» – «Львів, що танцює» – можна прочитати тут).
Генеральний директор – художній керівник Театру Марії Заньковецької Андрій Мацяк
І вже у роботі в заньківчан є два матеріали, про що й говоритимемо з генеральним директором – художнім керівником Театру Марії Заньковецької Андрієм Мацяком. Але спочатку про таке.
– Вистава «Львівське танго» справді дуже добре продається, – говорить Андрій Олександрович. – Але я не є підприємцем, я не є бізнесменом. Можливо, моїм керівникам не сподобається те, що зараз скажу… Мене передусім цікавить емоційний, інтелектуальний, філософський ефект від того, що ми робимо. Звичайно, ми думаємо про фінансовий бік питання. Але! Нещодавно поцікавився ціною квитків на вистави, що їх представляли у Львові гастролери, і був дуже здивований дуже високою вартістю тих квитків. От геть не переконаний, що зараз фінанси потрібно вважати найголовнішим у роботі театрів.
Щодо нас, то ми за останні два роки цін не піднімали. Чому? Та тому що спочатку був ковід, а тепер-от – війна!
Наш глядач, а серед публіки – дуже багато переселенців, – людина точно не є багата. І ми обов’язково маємо враховувати цей аспект, бо дуже шануємо і любимо нашого глядача. Тому отак!
Щодо іншого… Я дуже задоволений виставою «Львівське танго». І почув зі сторони дуже багато гарних відгуків.
Нагадаю й про те, що ми дуже довго готували цей проєкт. Не складалося з різних причин. А я хотів, щоби цей матеріал був у нас поставлений, бо він цікавий і актуальний для публіки. Та й для колективу також – бодай з огляду на участь у постановці наших молодих акторів і студентів акторського факультету Львівського національного університету імені Франка. Зрештою, ми згадували з вами про це у попередніх розмовах.
Фрагмент вистави «Львівське танго» (режисер – Богдан Ревкевич)
– А чи не зачасто ви ставите в програму, себто – в репертуар, «Львівське танго»? Я розумію, що це прем’єра, яка дуже добре йде. Але!
– Та ні. Я не сказав би, що зачасто «Львівське танго» у показі. Так, замінили раз «Полісянку», бо захворіли кілька актрис. Також варто взяти до уваги, що кілька наших акторів – на фронті, отже, ми обмежені у репертуарі.
А загалом ми запрошуємо на «Львівське танго» раз на тиждень. Часом, трапляється, даємо денні вистави – для людей, які приїжджають з районів.
– До Нового року щось новенького плануєте?
– Так. До нас приїхав Андрій Бакіров (художній керівник Чернігівського академічного музично-драматичного театру імені Шевченка. – Т.К.), який ставитиме на Великій сцені «Приборкання норовливого» за Ярославом Стельмахом. А Ігор Білиць розпочав роботу над «Меланхолійним вальсом» за Ольгою Кобилянською (Камерна сцена). Можливо, ще щось візьмемо до роботи.
– Що саме?
– Наразі не відповім, бо по кількох п’єсах не можемо отримати авторського права на постановку. Ще такого в нас не було… Річ у тому, що хотіли задіяти у постановках наших старших акторів, які зараз працюють менше, ніж зазвичай.
Ну і ще потрібно взяти до уваги, що в часі війни багато чого не можемо дозволити собі ставити (такого, де є елементи трагізму).
Фрагмент вистави «Полісянка» (режисер – Орест Огородник)
Тим більше, що музичні й оптимістичні «Полісянка» і «Львівське танго» показують, чого на день нинішній потребує публіка.
– Впадає в око, що в цьому плані репертуар Театру Марії Заньковецької на контрасті з репертуарною політикою інших львівських театрів. Це правда.
– Знаєте, коли йдеться про малі форми, то, напевно, можна собі таке дозволити. А у нас зала – на 800 місць. От пройде вистава п’ять разів, а потім що? Гратимемо у напів порожній чи порожній залі? Це також має негативний ефект – як для глядача,
так і для трупи. І про це треба думати!
В перспективі все це буде! Ви ж знаєте – ми робили не дуже касові вистави (припустимо, «Тригрошову оперу» за Брехтом). Одначе поки що це – не на часі.
– Я освіжила в пам'яті «Приборкання норовливого», і здається мені, що цей матеріал перегукується з «Полісянкою». Не спадала вам на думку така аналогія?
– Це, радше, питання не до мене – до театрознавців. Хай вони деталізують ці речі.
Я є практик.
У нас дуже велика проблема – відсутність головного режисера, який би формував репертуарну політику на перспективу, на роки. Підозрюю, що в найближчі роки ми цієї проблеми не вирішимо. З-за кордону до нас точно ніхто не приїде – війна!
Крім того, проблема в тому, що ми не зовсім розуміємо, яким вийде суспільство з війни.
Тому поки що мусимо йти крок за кроком.
– Прочитала на ФБ-сторінці Театру Марії Заньковецької, що оголошено конкурс на заміщення вакантних посад акторів і режисера-постановника.
– Так. Конкурси – 28 листопада. Приходьте на Камерну сцену.
– Знаю, що змінили ви графік вистав у суботу і неділю. З чим це пов’язано?
– Маєте рацію. У вихідні початок вистав у нас – о 17.00. Таким є прохання і глядачів, і працівників театру. Тому що ранні сутінки, тому що знеструмлення. І людям важко дістатися додому.
А на щодень вистави розпочинатимуться звикло – о 18.00. Поки що так. А далі – побачимо.
– Що з опаленням театру?
– Наразі нема. Як у цілому Львові для побутових споживачів. Очікуємо найближчими днями.
– Не заперечуєте, якщо глядачі заходять до зали у верхньому одязі?
– Ні. Бо всі ми зараз у вимушеній ситуації. Чого ж заперечувати? Все нормально.
– Чи відбудуться заходи щодо театру графа Станіслава Скарбка? (Нагадаю читачам, що театр відкрили 28 березня 1842 року твором «Життя як сон» драматурга Грільпарцера, а головним інвестором проєкту, як зазначено на сайті заньківчан, «став відомий підприємець, меценат та авантурник граф Станіслав Скарбек». – Т.К.).
– Конференція відбудеться 21 листопада. Є певні зміни. Не приїде через проблеми особистого характеру пані професор з Кракова, яка повинна була робити доповідь. Замість неї виступить інша пані з Польщі. А так – все за планом, тобто за участю науковців нашої Політехніки і Франкового університету. Також Генеральне консульство Республіки Польща у Львові представить спеціально підготовлену до конференції виставку.
– Попередньо ми з вами, Андрію Олександровичу, говорили про постановку «Ромео і Джульєтта» за Шекспіром, до якої запрошений Максим Булгаков, який ставив вам хореографію і в «Тригрошовій опері» Брехта, і у «Львівському танго» Бондаренка – Боймук.
– Не знаю. Не впевнений. Попередня домовленість у нас є. Але Максим Булгаков – у війську. І не зміг приїхати перед прем’єрою «Львівського танго», хоча мав би ще попрацювати з акторами. І на прем’єрі його не було. Тому…
Але я дуже цього хочу. Хай би з'явилося це в нашій афіші. І для молоді нашої це дуже добре.
– На заміну щось спланували?
– Поки що не анонсуватиму, бо воно не кінцеве. Єдине, що можу сказати: це відбуватиметься нашими, заньківчан, зусиллями. І проводимо зараз перемовини з польськими режисерами. Деталі – згодом. Через тиждень – півтора. Тоді вже буде зрозуміло, що робитимемо у січні – лютому.
Хоча в ідеалі, звичайно, вже треба було б спланувати, що робитимемо до кінця року.
– Щодо віялових відімкнень електроенергії…
– Думаю, що нас вони не зачіпатимуть. Але все може бути.
– Це правда. Бо й зараз ми розмовляємо, а повітряна тривога триває.
Фото «Дню» надали у Театрі Марії Заньковецької
