Учора, на свої іменини колектив палацу запросив глядачів і колег із ансамблю ім. П. Вірського, хору ім. Г. Верьовки, солістів Національної опери України, музикантів оркестру народних інструментів, артистів Театру ім. І. Франка, Російської драми, циганського театру «Романс», естрадних співаків. Було урочисто та весело. У фіналі кожен, хто прийшов на свято, скуштував шматочок ювілейного торта...
«ДВОХ ЧАПАЄВИХ У НАС НЕ БУДЕ»
— Сьогодні кардинально змінюється наша структура, — наголосив Микола Мозговий, генеральний директор і художній керівник палацу. — Ми не лише змінили назву, а й хочемо покращити свою роботу. Тепер ми маємо таку назву — Державне культурно-мистецьке підприємство «Національний палац мистецтв «Україна». За 35 років штат був вельми роздутий (понад 400 осіб). На сьогодні триває реорганізація. Усіх співробітників звільнено та триває набір колективу вже на контрактній основі. Якщо ви звернули увагу, я займаю дві посади — художнього керівника та директора. Вважаю, що потрібен один господар. Двох Чапаєвих у нас не буде! Нині штат палацу скоротиться вдвічі, а працюватимемо ефективніше. До речі, відтепер ніхто не скаржитиметься на якість звуку в палаці. У нас працює кращий звукорежисер країни — Борис Клівцов. Він зробив ревізію обладнання «України». Ми придбали новий звуковий пульт. У руках майстра всі «ями» зникли та сфазовані всі динаміки. Тепер «живий звук», який зазначається на афіші, справді буде на високому рівні, а глядачі, які сидять у будь-якому кріслі залу, не скаржитимуться на погане звучання.
Я пишаюсь, що у структурі палацу з’явилася художньо-постановочна режисерська група. Багато років «Україна» була просто концертним майданчиком, який керівництво здавало в оренду. Ми ж тепер ставитимемо власні програми, займатимемось гастрольною діяльністю. Ми проводитимемо не тільки концерти, а й зустрічі, вернісажі. Наприклад, до Коричневої зали можна запрошувати глядачів на поетичні та камерні вечори. Я вже отримав згоду, щоб там виступив Борис Олійник. Сподіваюся, що господинею одного з поетичних вечорів стане знаменита Ліна Костенко. Ми хочемо проводити культурологічні диспути, знайомити публіку з творчістю майстрів і молодих талантів. Змінимо й цінову політику. Так, 2 травня запрошуємо на концерт хору ім. Г. Верьовки (квитки від 5 до 35 грн.). Нам важливо, щоб кращі українські колективи виступали на головній сцені нашої країни. І нею вона повинна стати за суттю, а не як красива метафора. У цьому мені допоможе художня рада, до якої ввійдуть провідні фахівці мистецтва. І вони підкажуть, щоб я не наламав дров і не наробив помилок.
Ми є госпрозрахунковою організацією, тому повинні заробляти гроші. Один день оренди «України» коштує 44 тис. грн. Це — стартова сума. Для гастролерів вона буде вищою, оскільки комерційних інтересів палацу ніхто не відміняв.
«ГУД РАШЕН МАРИХУАНА»
За словами співробітників, які кілька десятиріч працюють у палаці, сьогодні їхня праця полегшилася, бо багато процесів механізовано. Адже тут проводять не лише концерти, а й офіційні заходи (з’їзди, пленуми, наради). Вистачить 20 хвилин, щоб трибуну та стіл президії прибрати, а на сцені вже готові виступати артисти.
Як згадують старожили, палац відкрили до 100-річчя від дня народження В. Леніна. На урочистому концерті використовували чотири плани завіс. І ось коли закрили третій план, розсувна «дорога» не спрацювала (обірвалася текстолітова каретка). У залі все Політбюро ЦК КП України, чиновники найвищого рангу, а тут такий конфуз... Монтажники та механіки нічого не могли вдіяти. Але за лаштунками були наладчики обладнання, і спільними зусиллями всім довелося працювати вручну. За винахідливість і кмітливість «героїв» нагородили іменними годинниками...
Кілька десятиріч режисером усіх урядових концертів був Борис Шарварко. Він створював програми, у яких брали участь понад дві тисячі осіб і при цьому ніколи не було товкотнечі ні на сцені, ні за лаштунками. Протягом останніх років життя режисера критикували за любов до помпезності. Але коли Бориса Георгійовича не стало, виявилося, що немає нині режисерів, які могли б провести масштабний концерт динамічно. Завдяки Шарварку засвітилися імена багатьох артистів, які нині є майстрами. До речі, з його легкої руки народилося «українське тріо тенорів». Щоправда, склад його багато разів змінювався, але цей суперномер і сьогодні є окрасою найурочистішого концерту.
А скільки примх, істерик довелося витримувати працівникам сцени від «зірок»? Найкапризнішим у цьому сенсі був Філіп Кіркоров. Він людина настрою. То — веселун, балагур, а то — хам. Кілька років тому в Палаці «Україна» Кіркоров давав 10 шоупрограм, виступаючи з екстравагантною Даною- International. Філіп ефектно з’являвся з люка, злітаючи над сценою. Виявилося, що Кіркоров боїться висоти та вимагав страховки, щоб із ним у кабіні був механік. Лаявся так, що вуха закладало. Але коли освоїв технічні премудрості, то з чарівною усмішкою кричав у мікрофон глядачам: «Я люблю Київ»!
Нині зі сміхом згадують «примху» Бобі Фарела з популярної групи «Боні М». Організаторів гастролей він приголомшив заявою: «Знайдіть кокаїн. Без нього на сцену не вийду!» Як вийшли з ситуації? Налили «королю диско» чарку горілки та дали міцну цигарку «Біломорканал». Бобі затягся й з посмішкою зауважив: «Гуд рашен марихуана»!
«ЗОРЯНЕ НЕБО»
— Я працюю тут 40 років, — розповідає головний механік палацу Валерій Іванович Скобель. — Фактично на моїх очах зводили будівлю. Перші палі (а це біля шести тисяч) забивали в 1965 році. Була зроблена оригінальна «подушка» (підмурок). Генпідрядником виступав Південно-Західтрансбуд, а взагалі будували палац 112 організацій і 40 заводів м. Києва. У 1969-му, коли ми почали монтувати обладнання, раптом ринула вода. Затопило підвальне господарство: десь на 2,5 метра. Ситуація була критичною, але будівельники впоралися з лихом і насосами відкачали воду... А коли будівлю здали під ключ, то сюди з усієї країни приїжджали люди з екскурсіями. Подивитися на диво архітектури. На той час це була найоригінальніша будівля, побудована за останнім словом техніки. Тут проводили з’їзди Компартії України, урядові концерти, виступали провідні колективи колишнього СРСР й закордонні артисти.
Дев’ять років тому через прогниле покриття довелося робити капітальний ремонт будівлі. Заодно поміняли й вікна, зробивши їх затемненими, змінилися й інтер’єри палацу. У механічній частині сцени поміняли мінімум — поставили новий пульт, додали індивідуальних підйомників, лебідок. А ось звукове та світлове обладнання повністю оновили. Наприклад, «зоряне небо», яке подобається практично всім «зіркам». Його використовували під час концертів: Монтсеррат Кабальє, Хосе Каррерас, Джо Коккер, Лучано Паваротті, Мірей Матьє, Патрісія Каас, Софія Ротару, Алла Пугачова й інші знаменитості. Люблять артисти виступати на «палаючій підлозі», коли сцена палацу накривається «стільниками» (плити з вогнетривкого скла з підсвічуванням). Є в палаці сертифікат на використання під час різних шоу «дощу» і феєрверків. Ви, напевно, здивуєтесь, але «найкрутіші» програми, з використанням екранів, із безліччю декорацій, диму та піротехнічних вибухів любить робити «співаючий ректор» Михайло Поплавський. За словами співробітників палацу, його концерти найважчі в технічному плані та залучають усі сили «України».
«КНИГА РЕКОРДІВ»
— Тривалий час, коли привозили гастролерів, то організатори їхніх концертів, якщо хотіли показати яскравіше шоу, додавали до нашого своє обладнання, — пояснює В. Скобель. — Зараз комерційні структури Києва мають шість різноманітних комплектів зі звуку та світла. До речі, в Горлівці (Донецької області) є компанія «Термінал», яка забезпечувала концерт Лучано Паваротті. Так ось, у них найкраще звукове обладнання в СНД. Навіть Москва не має такого. До речі, цю техніку кияни та гості нашої столиці можуть почути в дії під час концерту на майдані Незалежності, що передуватиме конкурсу «Євробачення-2005».
Чим більша «зірка», тим простіший артист. Цей постулат підтвердив легендарний італійський тенор. Лучано Паваротті в’їхав на сцену на візку. Для артиста спеціально зробили гримерку за лаштунками (шість на вісім метрів). Красиві крісла, диван, біотуалет, кондиціонер. З усіма співробітниками, які зустрічалися дорогою, Лучано вітався. Він чудово виступав, хоча співав сидячи. Після концерту багато працівників палацу отримали автографи на згадку про цей виступ.
Якби довелося писати книжку спогадів, то концерт групи «Modern Talking» запам’ятався, як найпізніший з усіх, які проводили в «Україні». Він почався о 22.00! І зала була переповнена. Варто було з’явитися на сцені Дітеру Болену та Томасу Андерсу, як їм пробачили багатогодинне запізнення. Підспівували, танцювали і старий, і малий. Дві години концерту пролетіли, мов мить. Публіка ледве встигла добігти, щоб потрапити на останній поїзд метро. А найдовшими концертами можна назвати програми «Шлягера», особливо ті, які підбивають підсумки року, з врученням нагород. Хоча вони й починаються на годину раніше, але закінчуються далеко за північ. А найчисленнішою кінопрем’єрою став показ стрічки-переможця Московського фестивалю «Свої» Д. Месхієва на останньому фестивалі «Молодість». Подивитися на Богдана Ступку, який отримав за роль старости приз «Найкращий актор», прийшли понад чотири тисячі осіб...
Як призналися співробітники палацу, їхня спільна мрія, щоб, підходячи до «України», щовечора чути одну фразу: «Ви маєте зайвого квитка?»
ДОВІДКА «Дня»
Палац «Україна» побудований у 1970 р. (архітектори — Мариниченко, Жилицький, Вайнер). Споруда багатоцільового призначення. Зала розрахована на 3780 глядачів. У плані будівля має форму трапеції (50х80х90 м, висота — 28 м). Сцена вміщає 1500 осіб. При спорудженні будівлі використовували природні штучні матеріали — білий і рожевий мармур, граніт, вапняк, склопрофіліт, дерево, шкіру тощо. Функціонує оригінальне обладнання для створення штучного клімату, електроосвітлювальне, світлотехнічне, акустичне та радіоустаткування. Двічі палац ремонтували, остання реконструкція відбулася в 1996 році.
