Місце і дата обрані невипадково. Нагадаємо, 18 лютого 2014 р. події на Майдані Незалежності в Києві та прилеглих вулицях мали характер точкових зіткнень протестувальників із силовиками. Тоді правоохоронцям вдалося відтіснити демонстрантів на Майдан, зруйнувавши важкою технікою частину барикад, підпалити Будинок профспілок... Під час зіткнень пролилася кров, загинули люди... 19 розпочалася так звана підготовка до антитерористичної операції на Майдані, вбивства, а 20 лютого — розстріл «Небесної Сотні»...
П’єсу Надії Симчич «Ми, Майдан» художній керівник Київського театру «Колесо» Ірина Кліщевська поставила ще в серпні минулого року. Цією виставою було відкрито 29-й театральний сезон знаного колективу. Ірина Яківна відгукнулася на пропозицію Національного центру ім. Леся Курбаса взяти участь у проекті під назвою «Майдан. До і після». Серед великої кількості п’єс, які написані під час Революції Гідності або під впливом тих подій, постановник обрала твір «Ми, Майдан» Надії Симчич. Її п’єса — переможець конкурсу театрального перекладу «Євродрама» (Париж, Франція) і входить до антології п’єс «Майдан. До і після». У своєму творі автор описує події листопада 2013 — лютого 2014 років...
— Наш театр уперше працював у жанрі документальної драми, — згадує І. КЛІЩЕВСЬКА. — У цій п’єсі важливу роль відіграє Слово. Воно ніби атом, в якому закладено точну інформацію. У виставі грають вісім акторів. Кожному з них довелося на час вистави стати Голосом кількох героїв. Сам жанр вистави не передбачає традиційної, в класичному розумінні, акторської гри. Навпаки. Всі ці слова, які говорили, писали реальні люди (а текст п’єси ґрунтується на постах та словах, які взяті в соціальних мережах, сказані під час ефірів, мітингів, віче), настільки правдиві, вражаючі, що додатково не потребували розігрування, сценічної дії. Уява кожного з нас витягує з пам’яті необхідні картинки, відчуття. Тут настільки правильні й точні слова, що вони прицільно влучають у глядача. А мій знайомий хірург після перегляду вистави сказав, що її потрібно показувати у Верховній Раді, щоб ті, хто там засідає, пам’ятали, завдяки кому і заради чого вони там перебувають...
Після прем’єри постановка «Ми, Майдан» переросла у потужний творчо-соціальний проект із багатьма складовими. Після першого показу Національний музей Революції Гідності запропонував нашому колективу взяти участь у кількох акціях. Наприклад, колектив Чоловічої хорової капели ім. Л. Ревуцького став виконувати пісні вживу під час вистави. Це має великий емоційний вплив на глядачів. Пригадую, коли грали «Ми, Майдан» у «Мистецькому Арсеналі» й лунала пісня «Пливе кача», то глядачі встали, віддаючи шану загиблим, а у багатьох текли сльози...
Композитор Юрій Шевченко подарував нам свої варіації на теми Гімну, подивившись виставу разом із колегою з Канади. Австралієць, який потрапив на «Ми, майдан», не просто залишив свій відгук про спектакль, а запропонував перекласти п’єсу англійською мовою, щоб за кордоном могли знати правду про те, що у нас відбувалося...
Кілька вистав поспіль завершується виконанням Гімну. І це був поклик душі акторів, глядачів. Це, напевно, те, що називається катарсисом. І виконавці, й глядачі через сльози, а їх не можуть стримати ні на сцені, ні в залі, через спогади, через переживання очищуються. Ця вистава важлива для всіх нас, бо вона загострює пам’ять, можливо, не гоїть ран, проте не дає черствіти душі»...
Постановка «Ми, Майдан» складається з чотирьох частин. У першій — «Піднесено-патріотичній» — розповідається про мрії та сподівання людей, про ті події, що відбувалися поза Майданом; про значення для кожного українця вислову «Слава Україні!». Друга частина — «Героїчно-вибухова» — про найтрагічніші дні Революції Гідності, третя — «Тужливо-прощальна» — вшанування тих, хто загинув за нашу свободу. Червоною ниткою через четверту частину — «Містичну» — проходить думка, що перемога Євромайдану — це віра у світле майбутнє нашої держави, і скоро в Україні народиться багато людей, які змінять світ!
У кожного героя вистави є реальний прототип. Це дуже емоційні свідчення активістів, студентів, самооборонців, медиків, священиків, волонтерів, киян і приїжджих, представників ЗМІ, які розповідають про миті нашої новітньої історії України.
У постановці гратимуть актори: Наталія Надірадзе, Анна Артем’єва, Денис Драчевський, Олег Лепенець, Андрій Мороз, Аліна Проценко, Владислав Пупков і Дмитро Соловйов, а також виступатимуть співаки Чоловічої хорової капели ім. Л.Ревуцького.
Організаторами показу є Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей Революції Гідності, Київський театр «Колесо» та Український дім.
