«Шоу всередині шоу» – під такою назвою відкрилася вчора виставка в Мистецькому арсеналі, яка проходить в рамках Міжнародного року Вільяма Шекспіра. 26 квітня світ відсвяткував 450-ліття з дня народження відомого англійського драматурга.
Нинішня експозиція – своєрідна данина пам’яті автору «Гамлета». До речі, 24 травня цю драму покаже в Києві славнозвісний театр «Глобус», в якому працювала трупа Шекспіра.
На виставці можна знайти багато паралелей, відсилок до творчості драматурга. Кураторами виставки виступили: Соломія Савчук та Олександр Соловйов. За їхнім задумом «Шоу» розподілили на дві частини: «Перевтілення» та «Театр історій».
У «Перевтіленні» зібрані роботи молодих українських митців. Цю частину можна назвати більш сміливою та експериментальною. Мабуть, це тому, що художники творили під псевдонімами, уподібнюючись до акторів та їх масок. У цій частині представлені такі митці: Apl315, Гамлет, Psyfox, Франсуаза Оз, Михалыч; групи: Йод, Tenpoint.
Другий розділ виставки називається «Театр історій». У ньому представлений більш традиційний вид живопису та фотосерії. Як розповідає куратор Олександр Соловйов, у кожному з цих творів присутнє драматичне начало та загострений художній конфлікт. Прослідковується тут і тема «ванітас» – твори з зображенням черепа, що нагадує про швидкоплинність людського життя та неминучість смерті. У цій частині виставки представлені твори таких художників: Арсена Савадова, Вінні Реунова, Тіберія Сільваші, Олександра Ройтбурда, Влади Ралко, Юрія Соломка, Вікторії Миронюк, Олександра Гнилицького, Микити Кравцова, Володимира Кауфмана, Олександра Некрашевича, Мирослава Вайди та багатьох інших.
«Ця експозиція – ілюстрація творчості різностороннього Шекспіра. Але нам було важливо осягнути актуальність та співзвуччя його світосприйняття. У своїй творчості він завжди ставив питання буття і це і досі не втратило свого значення та актуальності. Більше того, зараз ці питання вийшли на перший план, зважаючи на події, які ми зараз переживаємо», – поділився з «Днем» Олександр СОЛОВЙОВ.
Водночас, його колега Соломія Савчук наголошує, що «навіть тонкі паралелі між сюжетами виставки «Шоу всередині шоу» та мотивами шекспірівських вистав», які представлені на виставці, «створюють відчуття багаторівневої аналогії, легкої сатири над реальністю».
За словами Надзвичайного і Повноважного Посла Великої Британії Саймона СМІТА, який відкривав експозицію, говорячи непоганою українською мовою, Шекспір має дуже велике значення не лише для Британії, але й для усього світу. «Коли я його читаю, то завжди знаходжу щось нове, чого не знав до цього. Звісно у його творах є і такі моменти, які я не зрозумів, можливо, і в майбутньому не зрозумію. З одного боку, Шекспір дуже простий і чітко пояснює смисли своєї філософії. Але, з іншої, – він дуже складний і часом непросто зрозуміти його мову», – розповів «Дню» Саймон Сміт.
Музиканту і галеристу Павлу Гудімову виставка сподобалося. Але, на його погляд, працювати з творчістю Шекспіра дуже важко, «особливо якщо говорити про сучасне візуальне мистецтво».
«На виставці я побачив дуже багато робіт: талановитих, серйозних і цікавих, які будуть вписані в історію мистецтва. Але тепер постає інше питання: як їх ще вписати в історію Шекспіра? Мені сподобалися роботи Мирослава Вайди, але вони випадають дещо з контексту. Я би виділив і роботу Тіберія Сільваші «Обрамлення» – чорні бітумні прямокутники – оце і є Шекспір. Водночас, все, що зробив Шекспір не піддається актуалізації і переосмисленню», – поділився враженнями Павло ГУДІМОВ.
Виставка «Шоу всередині шоу» триватиме в «Мистецькому арсеналі» до 1 червня.
Години роботи:
11:00 – 20:00
Вихідний день – понеділок
14.05 проект працює до 16:00
Вартість вхідного квитка – 40 грн., пільгового квитка – 20 грн.
Більш детальну програму та інформацію про заходи, які проходитимуть в рамках виставки можна дізнатися на сайті «Мистецького арсеналу»: http://artarsenal.in.ua
КОМЕНТАРІ:
«ШЕКСПІР – СИМВОЛ ВИСОТИ ТОГО ТРАГІЧНОГО, ДО ЯКОГО МОЖЕ ПІДНЯТИСЬ МИСТЕЦТВО»
Олександр РОЙТБУРД, художник:
– У моєму житті Шекспір присутній з дитинства. Його біографію я прочитав у віці 10 років, а п’єси почав читати десь у 13-14. З 16 років я знаю напам’ять кілька його сонетів. Шекспір для мене – символ висоти того трагічного, до якого може піднятись мистецтво. Мене завжди вражала простота і водночас складність, з якою він говорить про найбільш глибокі і пафосні речі. Жоден з моїх творів, представлених на цій виставці, не має безпосереднього зв’язку з шекспірівськими сюжетами, але їх об’єднує те, що коли я їх робив, то ставив собі завдання досягнути шекспірівського трагізму. У 1993 році я написав портрет Шекспіра. Вийшло щось середнє між двома його найбільш відомими портретами. З одного запозичив риси обличчя, з іншого – зачіску і бороду. Мій найулюбленіший твір Шекспіра це, мабуть, «Гамлет» – передусім завдяки геніальній екранізації Інокентія Смоктуновського. У моїй уяві він постає гостріше і живіше, ніж інші шекспірівські твори. З українських хотілося б виділити постановку Дмитра Богомазова. Взагалі, як правило, погані режисери за Шекспіра не беруться.
«З ЮНОСТІ У МЕНЕ БУЛА МРІЯ ЗІГРАТИ ДЖУЛЬЄТТУ»
Ольга СУМСЬКА, актриса:
– Концепція нинішнього заходу мені до вподоби – він вдався на 100%. Не вистачає хіба акторів, які би втілили Шекспіра у театральному форматі, але я знаю, що все ще попереду. Для мене Шекспір – це омріяний автор, з яким хотілося б хоч раз зіткнутися на театральному або знімальному майданчику. У нього є гарна фраза на всі часи: «Что для очей простых несбыточно, / То вдохновенным оком / Поймем легко в экстазе мы глубоком». Хотілося би таких екстазів саме з цим автором. У моєму акторському житті були такі велети як Гоголь, Островський, Лермонтов, Вольтер, а на Шекспіра я досі чекаю. Однак у нього є небезпечні твори (наприклад, «Річард III») – магнетичні, містичні, вони затягують тебе й потребують певної відваги, є й легкі – улюблений обрати дуже складно. Вважаю, що Шескпіра не можна ставити поспіхом і з малим бюджетом. Сьогодні глядачі не «всотують» класику так як колись. Хоча все залежить від рішення режисера. Він може перевернути п’єсу з ніг на голову. Саме так з комедією «Сон літньої ночі» вчинив колись у Театрі ім. Франка Валентин Козьменко-Делінде – моя сестра Наталя Сумська стрибала у цій постановці на батуті… Мені така версія дуже сподобалась. З юності у мене була мрія зіграти Джульєтту – вона мене не покидала тривалий час, але сьогодні «вік Джульєтти» пройшов, тому тепер мрію про інші ролі.
Підготував Роман ГРИВІНСЬКИЙ, «День»
