Однойменну комедію Григорія Квітки-Основ’яненка на сцені Національного театру ім. І. Франка поставив знаний режисер Петро ІЛЬЧЕНКО. За роки, що минули від дня прем’єри, яка відбулася 15 жовтня 1999 року, вистава-візитівка прославленого колективу побувала в численних гастрольних турне як по Україні, так і за кордоном, представляла мистецтво франківців на всеукраїнських та міжнародних фестивалях. А для багатьох акторів стала доленосною і завжди відбувається з аншлагами. Петро Іванович уміє ставити класику таким чином, щоб вона була цікавою для глядачів різних поколінь і була актуальною. Про те, як народжувалась вистава, яка нині вже увійшла до скарбниці першої сцени України, — наша розмова.
— Сучасність вистави полягає в тому, щоб больові точки сходилися з больовими точками глядачів, — відзначає П. Ільченко. — Можна ставити твори як завгодно, а головне, щоби тематика була хвилюючою і цікавила публіку. Тут можна процитувати відомого режисера Г. Товстоногова, який казав: не так важить, що думає постановник з приводу п’єси та своєї роботи на сцені, а найважливіше те, що думають глядачі після перегляду вистави. А далі ти обираєш жанрові особливості, засоби і форму виразності: сучасні, класичні, неокласичні, модернові, креативні — це все вже технологічні аспекти, бо театр — це діалог. Вистава живе довго лише тоді, коли діалог відбувається з двох сторін, коли зачіпаються ті «струни», на які реагує глядач. А що може бути кращим за класику, яка відшліфована морем часу, і не так важить, чи це українська, чи світова класика. Бо класика — то є класика, а мудрість — то є мудрість!
Ідея поставити водевіль «Шельменко-денщик» Квітки-Основ’яненка належить актору нашого театру Євгенові Петровичу Свиридюку, який готувався до 60-річного ювілею і до свого бенефісу. Репетиції розпочалися, але щось там не дуже виходило, і керівництво нашого театру запропонувало мені взятися за постановку, а також ввести ще одного виконавця. Так з’явився Анатолій Гнатюк. Спочатку було два склади виконавців: Свиридюк і Гнатюк, але з часом головну роль став грати один Анатолій (і для Гнатюка вже років з 12-ть це улюблений персонаж, котрий став навіть творчою візитівкою митця). Анатолій Васильович такий органічний, драйвовий у ролі Шельменка, і здається, що все дійство тримається на його акторській харизмі.
20 років для вистави — дуже багато, але таке враження, що це — прем’єра жива, весела й оптимістична і так тепло її сприймають глядачі в різних містах і навіть країнах...
Секрет успіху полягає в матриці твору, блискуче, написаного нашим класиком: хвилюючий і мобільний сюжет... Знаєте, деякі мої колеги-режисери не дуже панькаються з автором п’єси, але в цьому творі кожне слово Квітки-Основ’яненка — «золото», і я вважаю, що автора потрібно слухати, і він має бути партнером постановника, а не підлеглим. Аншлаги доказують, що ми разом з акторами знайшли «ключик» до сердець глядачів, а тому вистава продовжує свою переможну ходу і залишається в репертуарі театру.
У ювілейній виставі гратиме прем’єрний склад виконавців: Анатолій Гнатюк, Володимир Коляда, Галина Яблонська, Олексій Паламаренко, Тамара Горчинська, Наталія Ярошенко, Валерій Дудник, Лариса Красовська та інші.
