У Національному банку України відбуваються дивовижні речі. Тут створено музей коштовностей. Проводяться благодійні аукціони (лоти останнього становили переважно картини сучасних художників, а одна - самого голови правління Нацбанку Віктора Ющенка). Крім того, у спеціально відведеному приміщенні постійно змінюють одна одну художні виставки. Причому одна цікавіша за іншу. Тут експонувалася чудова дерев'яна сакральна скульптура Західної України XVII-XVIII століть, твори петриківських майстрів, малярство Михайла Гуйди, Юрія Яновича. А нині виставлені скульптури Анатолія Куща, відомого насамперед своїми монументальними працями - пам'ятниками в Лубнах, Черкасах, Новгороді-Сіверському, пам'ятними знаками, зокрема Михайлу Булгакову на Андріївському узвозі в Києві. Одна з улюблених тем художника - жіноча краса. Представлені на виставках скульптури оголених - "Сон", "Пробудження", "Даная", "Галатея" - немов просяться до міських екстер'єрів.
Анатолій Кущ один із небагатьох скульпторів, які працюють у рельєфі, не дуже популярному сьогодні в Україні виді пластики. Металеві картини "Яблуко пізнання", "Вигнання із раю", "Самотність", "Молитва", незважаючи на скупість виражальних засобів, вражають багатством фактури й поліфонією змісту, як і символічні композиції "Ніка", "Вікно в істину", "Прорив", які просякнуті гармонією та високою поезією, чутливо реагують на потоки світла і полонять глядачів красою форм та чистотою ритмів.
Певна річ, банк - не музей. Будь-хто не прийде. Однак, крім співробітників, його відвідують клієнти, партнери, делегації, учасники нарад і конференцій. Чи не змушує їх шанобливе ставлення Нацбанку до мистецтва озирнутися на себе? І, можливо, також стати меценатами?
