До відкриття 25-го сезону Київський циганський театр «Романс» підготував прем’єру в постановці художнього керівника колективу Ігоря Крикунова. Це фантасмагорія «Циганські ночі».
В основу видовища покладено уривки з поеми Ліни Костенко «Циганська муза», тут звучить також поезія Пушкіна (в перекладі Максима Рильського), Федеріко Гарсія Лорки та Олександра Блока. Ігор Крикунов зробив цю композицію за нехитрим принципом, не раз випробуваним у цьому театрі раніше. А принцип такий: будь-яка сценічна ситуація щоразу слугує ніби підготовкою до ефектного концертного номера, танцювального або вокального.
Чимало вистав у «Романсі» зроблені саме отак — як «приховані концерти». А втім — навіть не надто й «приховані». До речі, публіка до такого прийому звикла, вона це любить і саме цього й чекає від вистав колективу. Тут немає академічного психологізму, тут панує простодушність і навіть часом наївність стилю, і саме в такому сенсі «Романс» є справжнім народним театром. Втім, у «Циганських ночах» простежується один дуже явний новий мотив. Тут постановник узявся довести, що ромська культура — не вулична, а цілком шляхетна, навіть, сказати б, модерно-аристократична. І що вона не застрягла на рівні фольклору, а присутня у вершинних проявах культури світової, від Пушкіна до Лорки й Ліни Костенко. Крикунов завжди обстоював цю думку, але, здається, вперше втілив її в конкретному спектаклі. Це проявляється в усьому — від точного вибору музики та поезії до добре підібраних костюмів, які в цій виставі позбавлені барвисто-екзотичної «циганщини», вони вишукані, навіть часом салонні. Дивовижно, але все це чудово поєднується зі звичним наївізмом художніх прийомів.
У «Циганських ночах» у головних ролях виступають улюбленці публіки: Наталія Золотарьова (Папуша), Вадим Діаз (Федеріко Гарсіа Лорка), Михайло Герасимчук (Чиновник), Людмила Крикунова (Ворожка) і сам Ігор Крикунов у ролі Цигана.
