Просто сам театр набирає сенсу тільки завдяки таким самовідданим
духовним подвижникам, яким був цей великий відлюдник і містик, філософ
і богошукач. Абсолютна геніальність Гротовського полягає, звісно, не в
тому, що він радикально перевернув уявлення про можливості актора (перформера,
як він волів говорити), а в тому, що він на практиці досяг граничної межі
театру, чаклунської точки, де будь-яке, навіть надвіртуозне лицедійство
втрачає сенс. Точки, де актор просто зобов’язаний скинути останню личину,
душевно оголитися, наче на сповіді, і цим жертовним актом надихнути до
сповіді у відповідь глядача. Утім, театральні терміни в розмові про Гротовського
видаються надзвичайно нікчемними й фальшивими. Його місіонерське призначення
й зазіхання були куди ширшими. По суті Гротовський максималістськи заперечував
акторство, удавання, мімікрію, він пропонував суто індивідуальне духовне
випробування, подорож углиб, яка завжди парадоксально виявляється сходженням
угору. Чи до істини, чи до абсолюту, чи до Бога. Фактично, визнаний видатним
театральним реформатором століття, Гротовський усе життя навчав свою паству
(його резиденція в італійському Понтедеро, викохана і втілена ним ідея
«транскультурного села», була місцем паломництва всіх фанатичних шукачів
театральної істини) не секретам гри, а методам і духовним практикам відмови
від неї. Він знав, що зло і сатанізм у світі долаються у власній душі.
Саме там живуть світло й любов, чистота й безстрашність жити.
Гротовський, котрий поставив свій останній спектакль —
«Apocalypsis cum figuris» — тридцять років тому, до останньої хвилини залишався
художником, чия присутність глобально відчувалась у світовому театрі. Це
може прозвучати надміру пишномовно, але, можливо, він був його совістю.
Він зневажав безсоромність бездумно розважального театру, порівнюючи його
з коханням куртизанки. Він не вірив у театр як засіб соціальної хірургії
і, як мудрець, чудово бачив обмеженість будь-якої політичної ангажованості.
Проте він знав, якою магічною силою володіє сама людина, в якої стало мужності
неухильно йти шляхом духу. Гротовський пройшов його до кінця. Всупереч
усім спокусам і тернам століття, лицемірство й агресію якого він заперечував
своєю творчістю.
